Реферат на тему:
Щеплення рослин дині на різних підщепах в умовах зимових скляних теплиць


Економічна доцільність вирощування дині в умовах закритого ґрунту передбачає застосування ранньостиглого сортименту з високою продуктивністю рослин і якістю плодів, стійкого проти хвороб і шкідників, особливо фузаріозного в’янення. Одним із ефективних шляхів вирішення цієї проблеми є використання елементів технології вирощування щеплених рослин. у Росії вирощування щеплених овочевих культур з родини Cucurbitaceae вперше було застосовано ще в середині 20-х років С. П. Лєбєдєвою [6]. Нею встановлено, що баштанні підщепи утворюють міцну кореневу систему, за рахунок чого в прищепи скорочується тривалість достигання плодів та покращується їх якість, підвищується врожайність, знижується ймовірність ураження рослин збудниками хвороб (особливо фузаріозного в’янення), подовжується період плодоношення. Наявність взаємодії підщепи і прищепи змінює рослини в бажаному напрямку через підбір щеплених компонентів [4, 5].
В літературі не знайдено наукових даних щодо стану розвитку рослин, коли потрібно розпочинати щеплення. Так, С. П. Лєбєдева проводила щеплення дині на 10 - 11 добу після появи сходів [6]. І. А. Буркін вважає, що краще це робити через 5-8 діб після з’явлення сходів, коли сформуються два справжні листки [1]. А. В. Федоров і Т. Н. Тутова рекомендують щеплювати на 2 - 3 добу [11]. Тому встановлення строків щеплення та його вплив на приживлення рослин є особливо актуальним для широкого впровадження цих елементів технології у виробництво.
Методика досліджень. Експериментальна робота виконана протягом 2004 — 2006 рр. на кафедрі овочівництва Національного аграрного університету та в зимовій скляній теплиці Київської дослідної станції ІОБ УААН. Досліди закладено згідно з методикою В. Ф. Мойсейченка [8] та «Методикою дослідної справи в овочівництві і баштанництві» [7]. Щеплення проводили відповідно до рекомендацій С. П. Лєбєдевої [6], С. Ф. Груздова [2], В. В. Романенка [10]. Метою дослідження стало вивчення елементів техніки щеплення дині на різних підщепах.
Використовували такі підщепи з родини Cucurbitaceae: лагенарія (тиква звичайна) Lagenaria siceraria (Мolino) Stand.; гарбуз крупноплідний (Cucurbita maxima Duch.); гарбуз фіголистий (Cucurbita ficifolia Bouche); люфа, або мочалка (Luffa aеgiptika Miller, L. cylindrika Roemer., L. petola Serigne); циклантера (Cyclantera pedata Schrader); ехіноцист (Echinocystis lobata Тorr. et Gray.); зимовий восковий або гарбуз індійський (Benincasa hispida Cogn. var. clavata.) [9]. в якості прищепи використано гібрид дині Рада F1. За контроль брали диню, щеплену на гарбуз крупноплідний. Досліди закладали в чотири-разовій повторності. Кількість зразків для кожного варіанту становила 30 рослин. Оцінювали результати приживлення рослин гібрида дині Рада F1, щеплених на 3-4 та 9-10 добу після сходів.
Насіння перед сівбою дезинфікували в 1%-ному розчині марганцевокислого калію протягом 20 хв. за температури +20-22°С з наступним промиванням і пророщуванням протягом однієї доби у чашках Петрі. По три пророслих насінини підщепи висаджували з 1 квітня в пластмасові горщечки 10 х 10 см, наповнені грунтосумішшю із дернової землі і перегною у співвідношенні 3:1. Проросле насіння дині висівали на дві доби пізніше від підщеп в посівні ящики за схемою 3 х 3 або 4 х 4 см на глибину 1-1,5 см. Щеплення проводили на 3-4 добу в фазі розгорнутих сім’ядолей після появи сходів підщеп тоді, коли починав розвиватися перший справжній листок та 9-10 добу. Для створення сприятливих умов зростання прищепи з підщепою готували так звані «реабілітаційні камери», куди поміщали рослини після щеплення. Вони мали вигляд ящика висотою 40– 45 см, на дно якого насипали добре зволожений пісок, торф або тирсу. Бокові стінки та верхню кришку оббивали прозорою плівкою, щоб проникало туди світло. Температуру в середині камери підтримували на рівні 25-30°C, а вологість повітря — 95-98 %.
Для щеплення вирізали стрічки з фольги 1,5-2,0 см завширшки і 3-4 см завдовжки та готували кілочки для підв’язування висотою 15-30 см. Щеплення дині проводили врозщеп. Розріз завдовжки 1,5-2 см робили між сім’ядолями на підсім’ядольному коліні, скачать dle 11.1смотреть фильмы бесплатно