Реферат з медицини на тему: Структура і функції імунної системи
Імунітет - це засіб захисту організму від живих тіл і речовин, що несуть на собі ознаки генетично чужорідної інформації. Головне призначення імунітету - знищення клітин, що генетично відрізняються від клітин власного організму, незалежно від того, чи ці клітини є чужорідні, чи змінені в генетичному відношенні конкретного організму (Петров Р. В., 1987) /1/...
План
1. Структура і функції імунної системи.
2. Поняття імунітету.
3. Значення імунітету.
Література.
Імунна система організму являє собою сукупність усіх лімфоїдних органів і скупчень лімфоїдних клітин. Для імунної системи характерні 3 особливості: вона генералізована по всьому тілу; її клітини постійно рециркулюють завдяки кровообігу по всьому організму; вона здатна виробляти специфічні антитіла, різноманітні своєю специфічністю для кожного антигену.
Імунітет - це засіб захисту організму від живих тіл і речовин, що несуть на собі ознаки генетично чужорідної інформації. Головне призначення імунітету - знищення клітин, що генетично відрізняються від клітин власного організму, незалежно від того, чи ці клітини є чужорідні, чи змінені в генетичному відношенні конкретного організму (Петров Р. В., 1987) /1/.
Розрізняють центральні (первинні) і периферичні (вторинні) органи імунітету. До центральних органів імунітету відносяться - вилочкова залоза (тимус) і сумка Фабриціуса у птахів. До периферичних - селезінка, лімфатичні вузли, мигдалик, периферична кров.
Центральною фігурою імунної системи є лімфоцит. Крім функції імунологічного нагляду, діяльність лімфоцитів пов'язана із забезпеченням морфологічної цілісності організму за рахунок морфо-генетичної активності і виконує загальнорегуляторну функцію (Бабаева А. Г., 1986) /2/.
Родоначальницею усіх клітин імунної системи є кровотворна стовбурна клітина. Вона генерує лімфоїдну стовбурну клітину, що дає початок 2 типам імунокомпетентних клітин - Т- і В-лімфоцитам.
Розвиток Т-лімфоцитів відбувається в тимусі і під впливом його гормонів - тимозину і тимопоетину відбувається дозрівання їх у крові. Т-лімфоцити (тимоцити), у свою чергу, генерують на 3 типи клітин: Т-хелпери (Тh), Т-супресори (Тs), Т-ефектори (Тe). Останнім часом виділяють ще декілька субпопуляцій Т-лімфоцитів - Т-ампліфайєри (Та), Т-диференціюючі лімфоцити (Тd), контрсупресори.
Тh є важливою складовою частиною кооперуючої системи. Розрізняють 2 типи Т-хелперів - Тh1і Тh2. Вони включають В-лімфоцити в проліферацію і диференціювання, що забезпечує накопичення відповідного клону зрілих антитілопродуцентів - плазматичних клітин, а також відіграють посилюючу роль у реакціях клітинного імунітету (Moretta et. al., 1981; Петров Р. В., 1987).
Т-еффектори - клітини, під впливом чужерідних антигенів формують клон сенсибілізованих лімфоцитів - кілерів. Вони відповідають за клітинні форми імунної відповіді (реакції ГЗТ, відторгнення трансплантанта, специфічний лізис клітин мішеней in vitro, протипухлинний і противірусний імунітет).
Т-супресори гальмують включення В-лімфоцитів у проліферацію і диференціювання, гальмують розвиток ГЗТ, формування цитотоксичних Т-лімфоцитів. Виділяють специфічні і неспецифічні Тs. Зниження їхньої функції відіграє патогенетичну роль у формуванні аутоімунних і алергічних захворювань. Підвищення функціональної активності Тs веде до розвитку імунодефіцитних станів, а також онкологічних захворювань.
Т-ампліфайери (підсилювачі) виконують роль помічників в імунологічних реакціях клітинного типу.
Т-диференціюючі лімфоцити регулюють диференціювання стовбурних клітин у мієлоїдному або лімфоїдному напрямку, а також впливають на їхню міграцію і проліферацію.
Основним маркером Т-лімфоцитів є рецептор для еритроцитів барана, що дозволяє ідентифікувати їх в тесті спонтанного Е-розеткоутворення. У нормі в периферичній крові людини - 55-60% Т-лимфоцитів. Про функціональний стан Т-лімфоцитів судять по реакції бласттрансформації лімфоцитів на вплив мітогенів (Вершигора А. Е., 1980) /3/.
Другою великою популяцією лімфоцитів у периферичній крові, яка складає 25-30%, є В-лімфоцити. В-лімфоцити у птахів розвиваються в сумці Фабриціса, у людини - під впливом невідомого чинника. Вони генерують на 3 типи клітин - що продукують антитіла IgM, IgG і IgA.
В-клітини відповідають за гуморальний імунітет. Завдяки наявності на поверхні В-лімфоцитів імуноглобулінових детермінант, рецепторів до Fe-фрагмента IgG і третьому компоненту комплементу (С3) їх можна ідентифікувати за допомогою комплементарного (ЕАС) розеткоутворення. Про функціональну активність В-лімфоцитів судять по реакції бласттрансформації на вплив мітогенів, гемагглютинації, рівню імуноглобулинів у сироватці крові.
Популяція В-лімфоцитів складається із декількох типів В-клітин. В-хелперів, що посилюють функцію деяких субпопуляцій Т-лімфоцитів і В-супресорів (категорія незрілих В-клітин), що пригнічують як клітинний, так і гуморальний імунітет. Вони гальмують синтез ДНК і проліферацію попередників антитілопродуцентів, функцію деяких субпопуляцій Т-лімфоцитів, відповідь лімфоцитів на мітогени.
Розрізняють також нульові клітини (0-лімфоцити) - лімфоцити, що не несуть маркерів, подібних до Т- і В-клітин. Нульові клітини складають 10-20% від загальної кількості лімфоцитів периферичної крові людини. Ця субпопуляція клітин не є однорідною, а містить у собі ще L- і К-лімфоцити та природні кілери (NК-клітини), які розрізняються між собою за функцією та антигенними маркерами.
NК-клітини здійснюють протипухлинний захист, лізують і елімінують бактеріальні і вірусні антигени і разом із К-клітинами відіграють важливу роль у підтримці гомеостатичної рівноваги в організмі.
Існує незначна частина лімфоцитів (Д-лімфоцити), які мають одночасно маркери Т- і В-лимфоцитів. Природа і функції їх остаточно не з'ясовані.
Для нормальної імунної відповіді необхідні макрофаги. Антиген оброблений макрофагом, розпізнається Т-хелперами. Т-хелпери за допомогою 2-х сигналів включають В-лімфоцити в антитілогенез. Кооперація макрофагів, Т- і В-лімфоцитів і їх механізм взаємодії докладно описані Петровим Р.В.(1976, 1987).
Відомо, що при впливі на організм ксенобіотиків, у реакцію включаються як клітинні й гуморальні механізми імунітету, так і неспецифічні фактори захисту організму. Неспецифічні фактори захисту виникли у філогенезі значно давніше, ніж специфічна реактивність, і включаються в знешкодження різноманітних ксенобіотиків раніше від імунологічних (специфічних) факторів. Неспецифічні фактори тісно пов'язані з механізмом імунної відповіді. Порушення процесу фагоцитозу, активності комплементу веде до порушення реагування імунної системи.
У зв'язку з цим, вивчення механізму токсичної дії хімічних речовин на імунну систему організму без урахування стану неспеціфічної резистентності буде неповним, оскільки неспецифічна резистентність та імунна система складають єдиний механізм реактивності, що включають стереотипні і специфічні реакції.
Неспецифічна реактивність організму містить у собі механічні, фізичні, клітинні і гуморальні фактори.
Механічні фактори - бар'єрна функція шкіри і слизових оболонок.
Фізичні фактори - кисле середовище шкіри і шлункового соку, бактерицидність шкіри, слини, крові.
Клітинні фактори - фагоцитоз, піноцитоз.
Гуморальні фактори - природні антитіла, лізоцим, комплемент, бета-лізин, лейкіни, пропердин, інтерферон та інші.
Важливе значення в імунній відповіді мають фагоцитоз і комплемент. У процесі фагоцитоза головне місце відводиться макрофагам і нейтрофілам. Макрофаги синтезують велику кількість лізосомальних ферментів, які використовуються для перетравлення фагоцитованого матеріалу і ряд інших ферментів і білків, що беруть участь узахисті організму від чужорідних агентів. Це є лізоцим, коллагеназа, еластаза, інтерферон, медіатор температурної реакції піроген, фактори комплементу С2, С3, С4і фактор У, простагландини, а також супероксидний аніон і перекис водню, що мають бактерицидну дію (Томпсон Р. А., 1983).
Крім того, макрофаги беруть участь у підготовці антигенів і переробці їх у імуногенну форму, та у кооперації Т- і В-лімфоцитів, необхідних для ініціювання імунної відповіді.
Функція макрофагів і їхня роль в імунітеті докладно висвітлені в монографії Учителя І.Я.(1978). Про активність фагоцитів судять по спроможності до адгезії, міграції, захопленню і перетравленню бактерій.
Комплемент - це термолабільний неспецифічний фактор сироватки крові, що є сумішшю глобулінів сироватки крові і мукопротеїну. Він впливає, головним чином, не на антиген, а на комплекс антиген-антитіло. Активація системи комплемента - це важливий етап ефективного механізму гуморальних і клітинних імунних реакцій.
Призначення інших факторів неспецифічного захисту організму і методи їх дослідження описані в ряді монографій і посібників з імунології.
У підвищенні стійкості організму до несприятливого впливу навколишнього середовища важливе значення має високий рівень імунітету. Імунітет визначає здатність організму протистояти впливові найрізноманітніших інфекцій. При його ослабленні виникають інфекційні, імунні, алергічні, а також онкологічні захворювання.
Імунітет характеризується кількістю кров’яних антитіл, від яких, у свою чергу, залежить життєстійкість організму та його здатність протистояти захворюванням і боротися з ними. Яким буває імунітет, від чого він залежить і з чим пов’язаний, як покращити чи підвищити його рівень у разі необхідності.
- Перш за все слід наголосити, що імунітет має надзвичайно важливе значення для належного функціонування організму, оскільки саме його рівень, а також стан імунної системи загалом, визначають стан здоров’я людини. –
Імунітет буває вроджений, тобто той, який ми отримуємо від матері після народження, та набутий – опірність організму тим чи іншим факторам, яку набуваємо протягом життя.
Будь-яка інфекція, що потрапляє до організму, сприймається ним як чужорідне тіло. Якщо у крові людини є достатньо антитіл, завдання яких – побороти цю інфекцію, то організм, реагуючи на неї, опирається і самостійно може впоратися із мікробами. Якщо ж навіть інфекція агресивна і потрібне медикаментозне втручання, то хворий, маючи хороший імунітет, швидше одужує. Інша річ – коли організм та імунна система ослаблені: антитіл у крові замало, тому вони не спроможні самостійно побороти ту чи іншу хворобу.
Про низький рівень імунітету свідчать часті захворювання на застудні хвороби, погане і тривале загоювання ран, різноманітні гнійні висипи на шкірі, що також часто є проявом імунодефіциту. А також захворювання на такі серйозні хвороби, як туберкульоз, рак – все це часто є наслідками поганої опірності організму, тобто низького рівня імунітету.
Як з’ясувалося, на рівень імунітету впливають багато факторів, один із яких – повноцінне і збалансоване харчування.
- Організм повинен отримувати достатню кількість вітамінів, білків, вуглеводів, аби належно і без порушень функціонувати на усіх життєво важливих рівнях, оскільки у його системі все взаємопов’язано.
Нераціональне харчування може призвести до різноманітних збоїв у системі організму, що, у свою чергу, негативно позначиться на здоров’ї людини. Недостача одного вітаміну і надмірна кількість іншого, коли людина одноманітно харчується, недоотримуючи таким чином інших потрібних вітамінних речовин, завжди має негативні наслідки і може призвести до ослаблення імунітету.
Крім того, рівень імунітету напряму залежить від стану кишківника, в якому містяться так звані t-лімфоцити, що безпосередньо відповідають за імунітет.
Тому вживання кисломолочних продуктів є дуже доречним для зміцнення імунітету, оскільки вони сприяють власному синтезу у кишківнику вітамінів, особливо – В, В2. Кисломолочні бактерії, які у натуральному вигляді існують у кефірах, йогуртах тощо, стимулююче діють на імунітет та виводять із організму шкідливі речовини й радіонукліди. Проте не можна оминути увагою й те, каже лікар, що більшість кисломолочних продуктів, яких зараз у продажу є предостатньо, містять різноманітні консерванти, барвники, хімічні домішки, тому найкращим і найнатуральнішим і безпечним для здоров’я є звичайне домашнє кисле молоко. Тому перш ніж купувати йогурт, варто прочитати на яскравій етикетці склад продукту і замислитися, чи насправді буде він корисним для вашого організму.
Найбільше імунітет ослаблюється у так звані міжсезоння, коли організм змушений пристосовуватися до сезонних змін. Наразі пізня осінь, тому перехід на зимовий час, зниження повітряної температури, нестача сонячного тепла тощо – до всього цього організмові треба звикати. Так само, як і до змін у харчуванні (овочі та фрукти поступово втрачатимуть вітаміни і вживатимемо їх переважно не у натуральному вигляді), що, звісно, вплине певною мірою на обмін речовин, та до малорухливого способу життя. Чи переживете залишок осені та зиму без хвороб – залежить лише від вас самих.
- Варто сказати, що на імунітет, незалежно від пори року, завжди впливає спосіб життя людини, - наголосила Євгенія Василівна. – Куріння, зловживання алкоголем, переїдання, малорухливий чи сидячий спосіб життя – все це є факторами ризику для імунної системи організму. Часті перебування на свіжому повітрі, активний рух, фізичні вправи (бодай ранкова зарядка), водні процедури (загартування – холодні чи контрастні душ, ванни), збалансоване харчування по мірі можливості – таким, а саме – здоровим, має бути спосіб життя.
Щодо вітамінних та медичних препаратів, якими можна поліпшити імунітет та підвищити синтез власного так званого інтерферону – білкової сполуки, яка безпосередньо пов’язана з імунітетом, то щодо доречності їх вживання, а особливо щодо дозування, варто проконсультуватися з лікарем. Наразі у продажу є багато препаратів – краплі, настоянки, вітаміни, пігулки, та до призначення їх треба підходити індивідуально, оскільки самостійне вживання може викликати різноманітні алергічні реакції тощо. Навіть продукти бджільництва – мед, квітковий пилок, прополіс, - які чудово зміцнюють імунітет і сприяють синтезу вироблення власного інтерферону, можуть не всім підійти, адже реакція і переносність організму тих чи інших ліків чи продуктів у кожного різна, і на це треба зважати, наголошує лікар.
Також немаловажним для імунної (і не тільки) системи є хороший, здоровий сон. Постійні навантаження, перевтома, стреси, безсоння, недосипання впливають на обмінні процеси та призводять до знищення імунних клітин у крові, чим підвищують небезпеку захворювання на різноманітні вірусні інфекції.
Людський імунітет – це здатність імунної системи за допомогою імунних механізмів відрізняти “своє” від “чужого”.
Тобто система захищає організм від носіїв генетично чужої інформації. Нею можуть бути і зовнішні фактори: бактерії, віруси, грибки, і чинники, які виникають в організмі: ракові клітини або ж клітини, змінені внаслідок мутацій або процесів старіння.–
Є різні імунодефіцити. Первинні, тобто генетично закладені, можуть виникати внаслідок впливу шкідливих факторів під час розвитку різних органів. А набуті формуються впродовж усього життя. Імунодефіцитні стани можуть бути тимчасовими, не пов’язаними з іншими соматичними захворюваннями. Вони не потребують лікування. Бувають і природні імунодефіцитні стани, які виникають під час вагітності, в клімактеричний період у жінок і в людей старших за 65 років, – зазначила в розмові з кореспондентом “Газети” Леся Білянська, головний імунолог головного управління охорони здоров’я ЛОДА.
На стан імунітету впливають різні чинники. Насамперед нищівного удару людському імунітету завдають стреси. І якщо під час стресу людина захворіла на простудну недугу, то в цьому винен не знижений імунітет, а стрес (саме він призвів до послаблення імунної системи, а та, своєю чергою, не змогла захистити організм від простудного захворювання). Відтак правильно спершу виводити людину зі стресового стану, а вже тоді лікувати простуду, оскільки під час стресу організму складно боротися з генетично чужою інформацією (вірусами, бактеріями тощо). Також імунітет знижується в разі перегрівання, переохолодження та через соматичні захворювання (хвороби шлунково-кишкового тракту, дихальної системи й інші).
За словами лікаря-імунолога, зниження функції імунної системи має свої клінічні ознаки. Зокрема, якщо для людини характерні часті простудні захворювання (більш ніж шість-вісім разів упродовж року), тривалі гарячки, часте збільшення лімфатичних вузлів, збільшення печінки та селезінки нез’ясованої етіології, то це є причиною запідозрити імунодефіцитний стан. Для того, щоб конкретизувати, яке місце імунної системи потребує лікування, слід звернутися до лікаря-імунолога та пройти діагностику.
В організмі людини можуть існувати різні інфекції та бактерії, про які ми не знаємо. Коли настає імунодефіцитний стан, чужорідні тіла (інфекції та бактерії) мають здатність активізовуватися, відтак ми хворіємо. Якщо імунна система людини здорова, не ослаблена стресами, неякісним харчуванням та іншими чинниками, то чужорідні тіла, які живуть в організмі можуть не проявляти себе багато років. Отже, імунітет – це захисний бар’єр, який не дає можливості активізуватися вірусам, бактеріям та іншим чужорідним тілам.
У жодному разі не можна займатися самолікуванням імунітету, особливо хімічними препаратами, оскільки зміни імунної системи можуть бути різними. Тому таке лікування призводить до ще небезпечніших порушень імунітету, які згодом буде важко вилікувати. Відтак коригувати захворювання імунної системи потрібно лише під наглядом лікаря-імунолога.
Щоправда, щоб імунітет був здоровим і стійким до різних збудників, дещо таки можна порекомендувати. Насамперед це здорове, збалансоване різними вітамінами та мікроелементами харчування. Зауважимо, достатнє харчування не означає, що воно є якісним. Зазвичай організму бракує вітамінів, білків і рослинної клітковини. Тому слід їсти в достатній кількості фрукти, м’ясо, кисломолочні страви, а також різні каші. Не забувайте, що харчування не повинне бути одноманітним. Окрім цього, уникайте частих стресових ситуацій, надмірних фізичних і психічних навантажень, пам’ятаючи, що ці чинники завдають шкоди імунній системі.
Варто зазначити, що найбільше імунна система потерпає в зимово-весняний період, коли минулорічні запаси вітамінів і поживних речовин вичерпано. Не забувайте, допомогти імунітету можна, зокрема, поповнюючи організм вітаміном С. Тому вживайте цитрусові (лимони, апельсини) та пийте чай із плодів шипшини, надто в період епідемії грипу.
Література
1. Петров Р.В.Иммунология / Издание второе стереотипное.- М.: Медицина.- 1987.- 415 с.
2. Бабаева А.Г.Традиционные и нетрадиционные представления о роли системы иммуногенеза в организме // Вестник АМН СССР.- 1986.- №1.- С.22-28.
3. Вершигора А.Е.Основы иммунологии.- Киев: Вища школа.- 1980.- С. 227-241.
4. Алексеева О. Г., Дуева Л.А.Аллергия к промышленным химическим соединениям.- М.- Медицина.- 1978.- 272 с.
5. Дуева Л. А., Коган В. Ю., Суворов С. В., Штеренгарц Р.Я. Промышленные аллергены. М.- Центр международных проектов госкомприроды СССР.- 1989.- 203 с.
6. Определение состояния иммунологической реактивности организма при воздействии факторов окружающей среды / Методические рекомендации.- Киев.- 1976.
7. Методы лабораторной специфической диагностики профессиональных аллергических заболеваний химической этиологии. Методические рекомендации.- М.- 1980.
8. Методические указания к постановке исследований по обоснованию предельно допустимых концентраций промышленных химических аллергенов в воздушной среде рабочей зоны и атмосферы.- М.-1991.