переведення автотранспорту на екологічно чистіше пальне чи природний газ;
створення економічнічних двигунів (двигуни вітчизняних автомобілів на 1 км пройденої відстані викидають у 3—5 разів більше шкідливих речовин, ніж закордонні аналоги);
заміна антидетонаційної домішки до бензину — тетраетилплюмбуму — екологічно безпечними, зокрема етиловим спиртом;
створення автомобілів.
Зміни в атмосфері зумовлені її забрудненням:
Глобальне потепління клімату (парниковий ефект)
Уперше парниковий ефект помітив у 1896 р. шведський хімік С. Арреніус. За прогнозами вчених до середини XXI ст. температура приземної атмосфери може піднятися на 1,5—4,5° С, що зумовить:
підняття рівня Світового океану за рахунок теплового розширення води затоплення прибережних зон;
танення льодовиків;*
зміщення кліматичних зон (зонами землеробства стануть тайга і тундра).
Причиною потепління є збільшення в атмосфері концентрацій парникових газів:
вуглекислого газу (основні джерела — ТЕС, транспорт, сміттєспалювальні заво-ди, металургійні комбінати; грунти, дихання всіх живих організмів); метану (його найбільшими постачальниками є болота, рисові поля, шахти, транспорт, нафтохімічна і нафтодобувна промисловість); озону (утворюється під час грози, в озона-торах — для бактерицидної обробки води, під час зварювання металів, добування озонідів); пари води.
Деякі вчені дотримуються думки, що потепління — циклічне явище зумовлене переважно зміною сонячної активності. Однією з причин вважали і теплу течію "Ель-Ніньо" (немовля).
3 метою стабілізації вмісту вуглекислого газу в повітрі країни- — члени ООН підписали в 1992 р. Конвенцію ООН.
Руйнування озонової оболонки Землі
Озонова оболонка, розміщена на висоті 20—30 км, захищає життя на планеті від жорсткого ультрафіолетового випромінювання (Х оксиди нітрогену, джерелами яких є випробування ядерної зброї (за високих температур в ат-мосфері азот взаємодіє з киснем з утворенням N0, який легко окиснюється до NО2); запуски ракет і космічних кораблів, реактивні літаки, хімічні під приємства з виробництва та використання нітратної кислоти;*
фреони — інертні речовини типу СF2СL2, СFСL3 тощо, які у верхніх шарах атмосфери відщеплюють атом галогену, що руйнує молекули озо-ну і перешкоджає їх утворенню (фреони широко застосовують у холодильній техніці, як мастило, в парфумерії як засіб для створення аерозолю). 3 метою збереження озонової оболонки в 1996 р. розвинені країни припинили виробництво фреонів, замінивши їх пропан-бутановою сумішшю);
* пару води, яка потрапляє до озонової оболонки з викидами ракет, літаків, утворюючись під час згоряння палива.
2.АГРОЕКОСИСТЕМИ.
Агроценоз — створена людиною з метою одержання сільськогосподарської продукції і регулярно підтримувана біотична спільнота, що має малу екологічну стійкість, але високу урожайність (продуктивність) одного чи кількох видів (сортів, порід) рос-лин або тварин.
Основним компонентом агроекосистем є грунт.
Грунт — це самостійне природне тіло, яке уворилося з поверхневих шарів гірських порід під сукупним впливом тварин, рослин, мікроорганізмів, клімату, води, рельєфу місцевості, часу, діяльності людини.
Товщина грунтового покриву становить від 15—20 см до 2—3 м. В.Вернадський називає фунт "біокосним" тілом "благородною іржею", оскільки він є результатом дії живої і неживої природи; безліч видів частину або все свое життя проводять у грунті, розпушуючи його та удобрюючи. Це мікроорганізми, найпростіші, черви, вищі тварини, зокрема
створення економічнічних двигунів (двигуни вітчизняних автомобілів на 1 км пройденої відстані викидають у 3—5 разів більше шкідливих речовин, ніж закордонні аналоги);
заміна антидетонаційної домішки до бензину — тетраетилплюмбуму — екологічно безпечними, зокрема етиловим спиртом;
створення автомобілів.
Зміни в атмосфері зумовлені її забрудненням:
Глобальне потепління клімату (парниковий ефект)
Уперше парниковий ефект помітив у 1896 р. шведський хімік С. Арреніус. За прогнозами вчених до середини XXI ст. температура приземної атмосфери може піднятися на 1,5—4,5° С, що зумовить:
підняття рівня Світового океану за рахунок теплового розширення води затоплення прибережних зон;
танення льодовиків;*
зміщення кліматичних зон (зонами землеробства стануть тайга і тундра).
Причиною потепління є збільшення в атмосфері концентрацій парникових газів:
вуглекислого газу (основні джерела — ТЕС, транспорт, сміттєспалювальні заво-ди, металургійні комбінати; грунти, дихання всіх живих організмів); метану (його найбільшими постачальниками є болота, рисові поля, шахти, транспорт, нафтохімічна і нафтодобувна промисловість); озону (утворюється під час грози, в озона-торах — для бактерицидної обробки води, під час зварювання металів, добування озонідів); пари води.
Деякі вчені дотримуються думки, що потепління — циклічне явище зумовлене переважно зміною сонячної активності. Однією з причин вважали і теплу течію "Ель-Ніньо" (немовля).
3 метою стабілізації вмісту вуглекислого газу в повітрі країни- — члени ООН підписали в 1992 р. Конвенцію ООН.
Руйнування озонової оболонки Землі
Озонова оболонка, розміщена на висоті 20—30 км, захищає життя на планеті від жорсткого ультрафіолетового випромінювання (Х оксиди нітрогену, джерелами яких є випробування ядерної зброї (за високих температур в ат-мосфері азот взаємодіє з киснем з утворенням N0, який легко окиснюється до NО2); запуски ракет і космічних кораблів, реактивні літаки, хімічні під приємства з виробництва та використання нітратної кислоти;*
фреони — інертні речовини типу СF2СL2, СFСL3 тощо, які у верхніх шарах атмосфери відщеплюють атом галогену, що руйнує молекули озо-ну і перешкоджає їх утворенню (фреони широко застосовують у холодильній техніці, як мастило, в парфумерії як засіб для створення аерозолю). 3 метою збереження озонової оболонки в 1996 р. розвинені країни припинили виробництво фреонів, замінивши їх пропан-бутановою сумішшю);
* пару води, яка потрапляє до озонової оболонки з викидами ракет, літаків, утворюючись під час згоряння палива.
2.АГРОЕКОСИСТЕМИ.
Агроценоз — створена людиною з метою одержання сільськогосподарської продукції і регулярно підтримувана біотична спільнота, що має малу екологічну стійкість, але високу урожайність (продуктивність) одного чи кількох видів (сортів, порід) рос-лин або тварин.
Основним компонентом агроекосистем є грунт.
Грунт — це самостійне природне тіло, яке уворилося з поверхневих шарів гірських порід під сукупним впливом тварин, рослин, мікроорганізмів, клімату, води, рельєфу місцевості, часу, діяльності людини.
Товщина грунтового покриву становить від 15—20 см до 2—3 м. В.Вернадський називає фунт "біокосним" тілом "благородною іржею", оскільки він є результатом дії живої і неживої природи; безліч видів частину або все свое життя проводять у грунті, розпушуючи його та удобрюючи. Це мікроорганізми, найпростіші, черви, вищі тварини, зокрема
