Останні надходження рефератів та творів

Навесні 1936 р. у журналі «Ексвайр» Е. Хемінгуей опублікував нарис, у якому розповідав про епізод рибного лову в Тольфетрімі. Старий рибалка піймав велику рибу, що довго тягла його човен у відкритому морі. Коли його знайшли, риба була об’їдена акулами, а рибалка в розпачі ридав. Через 16 років письменник повернувся до цього випадку і на його основі створив чудову філософську повість-притчу «Старий і море». Старий кубинець Сантьяго, головний герой повісті, вже з перших сторінок захоплює читачів. «Старий був худий та виснажений, потилицю...

Приблизно від середини до останньої чверті XIX століття «погоду» у всесвітньому (в т.ч. українському) літературному процесі робили переважно письменники-реалісти. Росіяни Ф. Достоєвський і Л. Толстой впевнено прийняли естафету французів Стендаля, Бальзака, Флобсра, англійця Діккенса і пішли далі своїх попередників. Досить згадати твори...

«Сто років самотності». Ми народжуємося і живемо у світі фантастичної реальності. Г. Г. Маркес. Для європейського культурно-історичного середовища латиноамериканська література завжди була екзотичним явищем. Національний колорит, своєрідна ментальність, особливості історичного розвитку Латинської Америки викликають неабиякий інтерес до творчості митців цього континенту. Художньою особливістю латиноамериканської літератури XX ст...

«Козак» у перекладі з тюркської означає «вільний чоловік», «неустрашимий вояк». Козаки безстрашно охороняли наші землі від турків і татар, боронили Україну від ворожих переслідувань, хотіли, щоб народ наш мав свою державу і свободу. Були часи, коли польська шляхта панувала в Україні, впроваджувала порядки, які були тоді у Польщі та Європі. Важко було усім жителям українським, бо найбільші права і привілеї мала польська шляхта: вона мала багато земель, окремий суд, сплачувала малі податки. Польське духовенство також мало усякі права і привілеї. Найгірше жилося селянам...

Твір за твором С. Васильченка «Свекор». Споконвіку у житті українців найбільше цінувалися повага до оточуючих, чесність, порядність, розум, життєрадісність. Саме такі риси роблять людей по-справжньому гідними любові та поваги, такі риси притаманні героям С. Васильченка. Одна з найбільших цінностей в людському житті – родина. Саме стосунки у родині, любов та поради батьків формують вдачу та погляди, зумовлюють вчинки та поведінку. У оповіданні «Свекор» зображено українську родину. Головний герой оповідання – хлопчик Василько. Він розмовляє як дорослий, коментує найменший непорядок...

Василь Андрійович Симоненко родом з Полтавщини – чудового, співучого краю. Краю, який славиться не лише талантами неперевершеними, а й чесними, працьовитими хліборобами. Саме такими, простими селянами-трудівника ми, були рідні поета. Дитинство його припало на воєнні й повоєнні роки. Хло-пець ріс без батька. Мати тяжко працювала, заробляючи горьований шматок хліба, а Василя доглядали дідусь і бабуся, яких він дуже любив. З дідом ранками ходив косити траву, довгими вечорами слухав казки, яких той знав безліч. Вони були справжніми друзями. «Дід був худий, з жилавою шиєю і кошлатими бровами, під якими плескалась світла озерна вода очей. Ходив дід неквапно і весь час був у роботі – то косив пахучу шовкову траву, підставивши сиву голову ласкавому сонцю, то плів коневі уздечку, а то вирізав онукові іграшки», – згадує Василь Симоненко...

В основу роману покладено події тих часів, коли автор перебував на заслані на Далекому Сході. Сюжет твору побудований на «полюванні» майора НКВС за гордим хлопцем з України Григорієм Многогрішним. Доля Григорія – це напружена гостросюжетна розповідь автора. Пригоди головного героя, його мандри тайгою, переслідування його владою і велике, сильне кохання – це уособлення любові до свого народу, його лицарної вдачі. За жанром «Тигролови» – це романтичний твір з елементами пригодницького жанру...

Високе небо та палюче степове сонце. Кози та молочай. Жовті троянди, які горять золотим вогнем, розкішні сливи та яблука. Ось що пам’тає з дитинства сучасний український поет Микола Вінграновський. Він відчуває своє коріння, його родовід – від Дніпра, від великих і малих річок України, від її квітучих садів. Величальну рідній землі співає поет у своїх віршах, які близькі серцю кожного українці: А в тиші я питав: про що шумиш Рясним садком, схилившись в чорнобривці? Та хтось питає тихо: земле, спиш? Уже спочила? Дай води з криниці! У своєму творчому доробку поет часто звертається до народнопісенної творчості. Дійові особи українського фольклору – місяць і сонце, ріка й поле, дядько Грім і хмари, ластівка і лелека – в дитячих творах Вінграновського виступають, наче живі істоти, підвладні волі поета...

Одчиняйте двері

Одчиняйте двері —

Наречена йде!

Одчиняйте двері —

Голуба блакить!

Очі, серце і хорали

Стали,

Ждуть…

Привертає увагу оказіональний епітет «незриданний» щодо сліз, який передає невимовний душевний біль, завданий кровопролиттям:

Одчинились двері...

Мама… Найтепліше, найсвятіше слово для кожної людини. Мама — це символ любові і ласки, ніжності і найвірнішого кохання.

І тому не дивно, що найтепліші, найщиріші слова присвячують письменники і поети матерям. І образу матері як вічному уособленню безкорисливої любові і відданості.

Як на ті чорнобривці погляну,

Бачу матір стареньку,

Бачу руки твої, моя мама,

Твою ласку я чую, рідненька,

Чуєш пісню на слова Миколи Сингаївського, і серце наповнюється приємним щемом. Це моя найулюбленіша пісня про матір...