Останні надходження рефератів та творів

Обґрунтувати біологічні процеси загартування озимих культур в осінній період. Методи контролю за перезимівлею озимої пшениці. Способи захисту озимих від абіотичних факторів.
Рослини зимою витримують великі морози внаслідок підготовки (загартування) до зимівлі. Загартування рослин – це комплекс складних фізіологічних і біохімічних процесів, які проходять у відповідних умовах. За І.І. Тума новим загартування проходить восени у дві фази.
Першу фазу рослини проходять впродовж 10-12 днів у сонячну суху погоду при температурі 8-150С вдень і близько 00С вночі. Через низькі температури вночі ріст рослин майже припиняється, а продуктивність фотосинтезу вдень, в умовах сонячного освітлення і позитивних температур, залишається ще дуже високою...

Щоб не творив Олександр Довженко, виконуючи блюзнірські партійні замовлення, він залишався українцем. І герої його творів також були українцями – великими і ницими, свідомими у своїй беззастережній відданості рідній землі й отруєними фальшивими радянськими гаслами про злиття націй. Самобутні постаті українців, зображені в кіношедеврі Земля , приголомшили світ. У фільмі й досі вражають сцени голосіння в хаті Білоконя, шаленство Хоми, що вкручується в землю, як хробак, кадри з нареченою тракториста Василя, яка, порвавши на собі весь одяг...

Т. Г. Шевченко був гнівним голосом українського поневоленого народу, в пам’яті якого дотлівали останні задимлені головешки з гайдамацьких пожеж, а бурхлива епоха щемливим болем одлунювала в розлогих душах сліпих бандуристів – Україна була потрощеною бандурою з обірваними струнами. У 1768 році селянське повстання охопило всю Правобережну Україну. Коліївщина (коліями називали учасників цього руху, бо вони озброювалися кілками) була одним із найбільших гайдамацьких повстань українського народу проти польсько-шляхетського гноблення, які спалахували одне...

Твір. Роман у віршах «Маруся Чурай» Ліни Костенко належить до творів української художньо-історичної романістики. У ньому – ціла галерея історичних постатей. Найвідомішою з них є гетьман Богдан Хмельницький. І хоч це не головний герой роману, його характер поетеса розкрила правдиво і повно. Ліна Костенко більше уваги приділила його внутрішньому світові, описавши гетьмана як людину розумну, чутливу. Цей опис базується більше на емоційному заряді. З яким душевним болем сприйняв він розповідь Марусі Чурай...

Ситуація в українській поезії ХІХ-ХХ століть складалася досить своєрідно. Якщо в російській і зарубіжній літературі цієї доби життя відтворювались у формах самого життя, стверджувались активні способи віддзеркалення існуючої дійсності, то українська література знаходилася на шляху пошуку суб’єктивного ставлення до всього, що відбувалося в реальному житті. Одним ‘з чинників, які не сприяли її розвитку, була також перша світова війна...

Справді, лаконізм вислову М. Горького, який став назвою цього твору, досі догає у В. Стефаника крайньої межі. За нею прірва людського горя, страждань, переживань. Кожний вислів письменника -це пружина, яка вистрілює правдою. Читаючи новели В. Стефаника, забуваємо про себе, сумуємо, жахаємось, думаємо, перебуваємо під магічною дією художнього слова. Писати «коротко і сильно» дається не кожному письменникові. Одним – досить написати кілька сторінок, а іншим – цілу книгу. Як знайти те єдине точне слово, за яким криється ціла картина людського жиггя, стан душі, горе, муки. А Стефаник умів дошукуватись таких висловів. Найповніше розкрився талант В. Стефаника, як художника слова...

Ярій, душе. Ярій,.а не ридай! У білій стужі серце України, А ти шукай червону тінь калини, На теплих ногах тінь її шукай. В. Стус. Поетична творчість завжди навіває спогади. Спогади минулого, марення майбутнього, осмислення сучасного. Лише поети назавжди тамують дійсність, залишаючи минуле, пророкуючи майбутнє. Сум, жах, страждання за рідну Батьківщину, але невмируща віра у світле майбутнє України сповнює поезію «розстріляного відродження», покоління «шістдесятників». Всім своїм єством вони любили і страждали за рідний край, віряч...

Ми знаємо видатного українського письменника Леоніда Глібова, передусім, як байкаря. Ми зачитуємось його байками, такими яскравими, розумними і надзвичайно легкими для сприйняття. Я впевнений, що всім до вподоби цікаві алегоричні образи, які діють у байках Глібова. Байки цього письменника не втрачають своєї актуальності з плином часу. Проте є й інший бік творчості Глібова як письменника. Не настільки відомий, як Глібов-байкар, проте не менш художньо обдарований є Глібов-поет. Коли вперше я прочитав поезії Леоніда Глібова...

«За шматок хліба, за ділянку землі, за право на життя завжди боролися люди і завжди будуть боротися, поки світить їм сонце, поки тепла сочиться по жилах кров». Так міркує Григорій Мелехов, головний герой роману Михайла Шолохова. Там, де боротьба, там і кров. А на кров – відповідають кров’ю. І ця епідемія страшніше тифу. Жили собі козаки на своїй землі – не бог вість як, і важко, і нуднувато, тільки що не голодували, але і розкоші особливої не було. Розважалися просто і щиро. То до півсмерті билися з ворогами, то зі своїми. Собою пишалися надзвичайно...

При слові «епос» у багатьох в уяві виникають безкрайні простори, де відбуваються історичні події, діє величезна кількість учасників, описуються сцени історичних боїв, що чергуються картинами приватного, особистого життя. У дійсності епос конкретний і легко осяжний. В «Ілліаді» показана далеко не вся Троянська війна, і в «Війні і мирі» теж досить обмежене коло діючих осіб. Епос завжди розповідає читачеві про яскравих особистостей, що жили в епоху великих історичних подій і активно брали в них участь. У романі «Тихий Дон» є головний центр описуваних подій...