Реферат з політології на тему: СКРИПНИК М.О. - керівник уряду УРСР у 1918 році (1872 – 1933) (керував урядом: березень – квітень 1918 р.) » Онлайн Бібліотека — UkRead.Net
 


Реферат з політології на тему: СКРИПНИК М.О. - керівник уряду УРСР у 1918 році (1872 – 1933) (керував урядом: березень – квітень 1918 р.)

Переглядів: 117 Категорія: Реферати / Реферати з Політології

0.0
0 Оцінок
 
0.0
Хороший сайт?
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
 
0.0
Допомогло?
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
0.0
Зручно?
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
 
0.0
Якісно?
  • 1
  • 2
  • 3
  • 4
  • 5
  • 6
  • 7
  • 8
  • 9
  • 10
 
 




 
 
 
 
 
 
   A    A    A
 

 


Реферат на тему:
СКРИПНИК М.О. - керівник уряду УРСР у 1918 році
(1872 – 1933) (керував урядом: березень – квітень 1918 р.)


Народився 25 січня 1872 р., в с. Ясинувате Бахмутського повіту Катеринославської губернії, нині м. Ясинувата Донецької області, в сім’ї залізничного службовця. Початкову освіту здобув у Барвінківській двокласній сільській школі, а далі – в Ізюмському реальному училищі в Харківській губернії та реальному училищі в м. Курськ (нині РФ). Багато займався політичною самоосвітою, вивчав марксистську літературу. Від 1897 р. вважав себе свідомим членом соціал-демократичної партії.
У 1900 р. вступив до Петербурзького технологічного інституту, де цілком поринув у революційний рух. Активний учасник марксистського гуртка, член Петербурзької соціал-демократичної групи «Рабочее знамя». «Бойове хрещення» дістав у березні 1901 р. під час політичної демонстрації протесту проти віддавання в солдати за непокору владі студентів Київського університету. Тоді вперше заарештовано і вислано до м. Катеринослав (нині Дніпропетровськ). За цим слідували один за одним нові покарання і ув’язнення. Всього заарештовувано 15 разів, 7 разів перебував на засланні. Загалом був засуджений на строк 34 роки і один раз – до страти, 6 разів «звільнявся» втечами.
Глассон, Петербуржець, Валер’ян, Г. Єрмолаєв, Щур, Щенський – такий далеко не повний перелік псевдонімів, якими користувався М. Скрипник, ведучи революційну роботу в містах Петербург, Катеринослав, Царицин (нині Волгоград), Саратов (обидва нині РФ), Одеса, Рига (нині Латвія) та багатьох інших. Був учасником легальних всеросійських з’їздів: кооперативних підприємств (1908 р.), фабрично-заводських лікарів і представників промисловості (1909 р.). Активною була його участь у багатьох партійних виданнях, починаючи від «Искры». У 1913 р. редагував більшовицький легальний журнал «Вопросы страхования», у 1914 р. входив до складу редколегії газети «Правда».
Повернувшись після Лютневої революції 1917 р. з Моршанська Тамбовської губ., місця чергового заслання, до Петрограда, обирається секретарем Центральної ради фабрично-заводських комітетів. Під час жовтневого збройного повстання – член Військово-революційного комітету при Петроградській раді робітничих і солдатських депутатів.
Від грудня 1917 р. життя й діяльність М. Скрипника пов’язані з Україною, куди він прибув за розпорядженням В. Леніна. Певний час він вагався, не зважуючись взяти на себе відповідальну роль у подіях на Батьківщині, від якої був відірваний протягом 12 років. Невпевненість породжували і слабке знання української проблеми, заплутаність, суперечливість процесів в Україні, де виник гострий конфлікт між силами соціальної й національної революцій, дедалі загострювалося протистояння між РНК Росії і УЦР.
В автобіографії М. Скрипник так описав приїзд і початковий період роботи в Україні: «Перший Всеукраїнський з’їзд Рад викликав мене на Україну і обрав народним секретарем праці, а далі торгівлі й промисловості. Провів I Всеукраїнську конференцію селянських депутатів у січні 1918 р. в Харкові. Після того, як Київ узяли німецькі війська, конференція представників Рад в Полтаві обрала мене на голову Робітничо-селянського уряду України та народним секретарем закордонних справ, це затвердив і II Всеукраїнський з’їзд Рад у Катеринославі в березні 1918 р. На останньому засіданні ЦВК України в Таганрозі (нині Ростовської обл., РФ– Ред.) в квітні 1918 р. мене обрали до повстанського Народного секретаріату, а на партійній нараді там також обрано на члена й секретаря Організаційного бюро по скликанню I з’їзду КП(б)У, що обрав мене кандидатом ЦК КП(б)У, а з грудня 1918 р. я увійшов до ЦК. Того ж таки 1918 р. ЦК направив мене для роботи у ВЧК, де я був членом колегії та завідуючим відділом по боротьбі з контрреволюцією. В січні (1919 р.) знову ввійшов до складу робітничо-селянського уряду УСРР народним комісаром державного контролю». Перебуваючи на посадах народного секретаря, М. Скрипник виділявся з-поміж інших тим, що до будь-якого питання підходив із загальнонаціональних інтересів. Зокрема, він, практично наодинці, боровся проти виділення під будь-якими приводами із складу України Донецько-Криворізької області і створення на її базі Донецько-Криворізької Радянської Республіки. Коли у зв’язку з невдачами у боротьбі проти австро-німецьких військ у радянському уряді України виникла криза, М. Скрипника 4 березня 1918 р. призначили головою Народного секретаріату.
Як більшовик М. Скрипник підтримував позицію В. Леніна на переговорах у Брест-Литовському (нині Брест, Білорусія). Водночас як голова українського радянського уряду намагався організувати відсіч навалі австро-німецьких окупантів. Принципово визначитись у непростій ситуації належало II Всеукраїнському з’їзду рад, скликання якого стало найважливішим завданням більшовицько-радянського активу. М. Скрипник виголосив на з’їзді (17–19 березня 1918 р.) головні доповіді – про поточний та політичний момент.
Більшовики не мали переваги на з’їзді: на початку вони складали другу за чисельністю фракцію – 401 делегат проти 414 лівих есерів. Однак, спираючись на ліві елементи з інших партій (ліві українські соціал-демократи, максималісти), вони домоглись проведення своїх рішень. Більшість делегатів Всеукраїнського з’їзду після впертої боротьби підтримали курс VII з’їзду РКП(б) на мирний перепочинок і погодились з Брестським миром. Зважаючи на умови останнього, які розривали зв’язок України з Росією, з’їзд оголосив Україну незалежною радянською республікою і заявив, що, по суті, взаємини республік залишаються попередніми.
Для інформації про рішення з’їзду, а також для досягнення домовленості про форму взаємостосунків між РСФРР і радянською Україною, наприкінці березня було ухвалено направити до Москви надзвичайне повноважне посольство ЦВК рад України і Народного секретаріату. У спеціальному мандаті значилося: «Іменем Української робітничо-селянської Республіки. Робітничо-Селянський уряд України – Центральний Виконавчий Комітет Всеукраїнської Ради робітничих, селянських та солдатських депутатів та Народний Секретаріат Української Народної Республіки уповноважує Надзвичайне Повноважне Посольство декларувати самостійність Української Совітської Федеративної Республіки перед Урядом Російської Совітської Федеративної Республіки і вести переговори з Радою Народних Комісарів відносно заключення договору між обома Совітськими Федераціями – Російською та Українською».
Надзвичайне повноважне посольство очолив голова Народного секретаріату і народний секретар закордонних справ М. Скрипник.
У Москві М. Скрипник відразу підготував статтю «Новий стан революції на Україні», в якій зробив спробу дати повнішу й точнішу інформацію про події в республіці, які часто висвітлювалися хибно російською пресою. У статті йшлося про розстановку сил, настрої мас, ставлення до Брестського миру, взаємини з лівими есерами, перспективи революційної боротьби. Спеціально виділявся розділ «Мета приїзду до Москви», у якому говорилося: «Нас послав Центральний Виконавчий Комітет українських Рад і Народний Секретаріат, щоб офіційно заявити перед Радою Народних Комісарів і Всеросійським Центральним Виконавчим Комітетом про проголошення другим Всеукраїнським з’їздом Рад незалежності України. Далі, ми приїхали як посольство від незалежної держави, щоб заявити, що наше ставлення до Російської Федерації буде цілком приятельським.
Ми добре розуміємо, що в даний момент Радянська влада Росії не може нам прийти на допомогу, але ми сподіваємося на свої власні сили, що зростають з кожним днем...».
Після виступу М. Скрипника на засіданні ВЦВК РСФРР 1 квітня та оголошення декларації





 
 
 
 
 
 
 
 
Скачати "Реферат з політології на тему: СКРИПНИК М.О. - керівник уряду УРСР у 1918 році (1872 – 1933) (керував урядом: березень – квітень 1918 р.)" в DOCX форматі

Всі реферати завантажуються під назвою _ukread_net_online_library.docx. В такий спосіб ми намагаємось зменшити використання нашого матеріалу на інших веб-ресурсах Навчального характеру. Приносимо вибачення за незручності, та сподіваємось на розуміння!!!

 

Всі реферати завантажуються в форматі DOCX. Для їх перегляду рекомендуємо встановити (при потребі) "Word 2010".