Із 7 років хлопчики виховувалися в гімнасіях, під наглядом наставників-педагогів. Вони утримувалися в суворих умовах, аби з них виросли витривалі воїни, які вміють беззастережно підкоря-тися. Діти спали на невкритому сухому очеретнику, ходили босі, купалися в холодних струмках. Вночі юнаки влаштовували засід-ки на дорогах і «полювали» на ілотів. Так їх привчали до войов-ничості й жорстокості. Дівчата ж регулярно займалися гімнастич-ними вправами, щоб стати здоровими матерями.
Навчанню грамоті та іншим наукам не надавалося великого значення. Разом з дітьми спартанців в агелах виховувалися вихід-ці з нижчих верств суспільства, зокрема мофаки — діти від змі-шаних шлюбів (між спартанцем та ілоткою). Головна мета навчан-ня і виховання — підготовка майбутнього воїна. Досягнувши 14-літ-нього віку, підлітки піддавалися випробуванням (агонам) — жор-стокому побиттю перед алтарем Артеміди.

Майже два роки після 1968 р. в Чехословаччині велася боротьба проти так званих антисоціалістичних сил. Проведено ґрунтовну чистку КПЧ. 420 тис. членів партії були виключені з її рядів. Празьких реформаторів на партійних та державних постах змінили консерватори-ортодокси. У квітні 1969 р. Першим секретарем ЦК КПЧ став прорадянськи налаштований Г. Гусак.
Реалізація у 70-х роках догматичного курсу "нормалізації" та цілковита залежність режиму Г. Гусака від московського керівництва поступово занурювали чехословацьке суспільство у глибоку кризу. Всі заходи в галузі економіки, намічені реформаторами, були згорнуті. Радянський Союз збільшив поставки енергоносіїв та сировини, однак це не привело і не могло привести до значних змін в економіці. З року в рік знижувалися темпи приросту промислового виробництва та національного доходу. Така ситуація зумовлювалася багатьма чинниками, в тому числі падінням загального приросту народногосподарських ресурсів і звуженням можливості їх ефективного використання. Ситуацію погіршували нераціональна структура економіки, низька питома вага сучасних галузей з високою метало- та енергомісткістю, негнучке й непослідовне використання чинників інтенсифікації та, найголовніше, повільне впровадження досягнень НТР. Як наслідок, Чехословаччина, котра ще в 50-х роках входила в десятку промислово розвинутих країн Європи, наприкінці 80-х опинилася на 40-му місці у світі. За рівнем продуктивності праці, науково-технічного прогресу, якості продукції вона відчутно відставала від країн Заходу.

Першу спробу об'єднати Польщу здійснив сілезький князь Генрік IV Праведний. Приєднавши до свого уділу Малу Польщу, він звернувся до папи Римського з проханням дозволити йому прийняти королівський титул. Так і не дочекавшись позитивної відповіді, Генрік IV помер у 1290 р. Згідно з його заповітом Краківська земля відійшла до велико польського князя Пшемислава II.
Пшемислав II правив Малою Польщею тільки рік. Невдовзі, за підтримки сілезьких князів і городян, її захопив чеський король Вашіав II Пржемислович. Великопольський князь покинув Краків і повернувся до спадкового уділу, прихопивши з Вавельського палацу монарші регалії. Незабаром Пшемислав II приєднав до Великої Польщі Східне Помор'я. Князівство заповідав йому місцевий князь, який боявся, що після його смерті воно може підпасти під владу хрестоносців і бранденбуржців. Володіючи двома удільними князівствами, Пшемислав II вирішив відродити традиції монархії і в 1295 р. коронувався. Отже, майже через 200 років польський князь повернув собі королівський титул. Проте наступного року феодами Бранденбурга й місцеві магнати вбили Пшемислава.

Перша світова війна дала сильний поштовх економічному піднесенню США і обумовила зростання їх політичної ваги у світ. США вступили у війну тільки в квітні 1917 р., активну участь у воєнних діях взяли тільки з літа 1918 р. Людські втрати їх були порівняно невеликі ? 50 тис. убитими і 250 тис. пораненими. Небачено виросла фінансово-економічна могутність США, американської корпорації, поставляли військові матеріали продовольство, сировину країнам Антанти. Їхні прибутки уже в 1917 р. збільшилися втричі у порівнянні з 1914 р. Чистий прибуток американських монополій, за 1914-1919 рр. склав 33,6 млрд. доларів. Змінився фінансовий статус країни із боржника США перетворилися у світового кредитора фінансовий центрі із лондонського сіті перемістився на Нью-Йоркську Уолстріт. США стали потужними експортерами. Вони виволизи у 1919 р. на 4 млрд. дол. більше різноманітної промислової продукції ніж ввозили.

Політична роздробленість вела до конфліктів. Після Реформації вона знаходила зручні форми, зовнішній “ідейний” характер. Це стосується і боротьби з імператором – він очолював католицьку партію. Князі були частково лютеранами, частково кальвіністами. Проголошувалась ідея боротьби “за свободу чистого євангелістського вчення”.
Габсбурги все ж являли певну силу. В їх спадкових землях жили слов‘яни, угорці, італійці, ін. народи. Спадкові землі включали Австрію (Верхню і Нижню), Штірію, Корінтію, Крайню Швабію, Ельзас – це більше, ніж у будь-якого князя.
Гілка Габсбургів була і в Іспаніі. За Філіпа ІІІ Іспанія ослабла. Тим важливішим було об‘єднання Габсбургів.
Імператора підтримував папа. Імператор виношував плани об‘єднання країни, але в умовах кріпосництва це було нереальним. Габсбурги проводили агресивну політику. Вони настроїли проти себе Голандію, Англію, Францію, Данію, Швецію.

Питання взаємодії центральних та місцевих органів надзвичайно актуальна проблема на сьогоднішньому етапі розвитку нашої держави і від ефективності її вирішення значною мірою визначатиметься поступ України. Доцільно було б вивчити історичний досвід вирішення цієї проблеми в Російській імперії. Потрібно відмітити , що становлення та взаємодію органів місцевого самоврядування ( особливо після 1892 р.) вивчали російські та українські дослідники. Але це питання на краєзнавчому рівні майже не захоплене. Тому ми у своїй статті детально проаналізуємо процес взаємодії самоврядних інституцій м. Єлисаветграда з виконавчою владою за Олександра ІІІ та Миколи ІІ.

Усі післявоєнні процеси, що відбувалися в країні у міжвоєнний період, проходили в конституційних межах традиційного парламентаризму. Країна-переможниця мала свої проблеми: промислове виробництво скоротилося на 20%, експорт продукції упав удвічі. Державний борг зріс в 10 разів. Англія стала фінансовим боржником США, заборгувавши їм 5,5 млрд. дол. Спад виробництва призвів до зростання безробіття, особливо у суднобудівній і вугільній промисловості.
Війна Англії коштувала великих людських жертв: 747,7 тис. англійських солдатів було вбито, 1,693 тис було поранено. Життєвий рівень англійських трудящих за час війни понизився, що було причиною загострення класових суперечностей в країні. У 1918 р. у страйковій боротьбі взяло участь понад 1 млн. робітників.

Новий господар Білого дому, в жилах якого тече африканська, англійська, ірландська та індіанська кров, народився 4 серпня 1961 року в Гонолулу. Батько — Барак Обама-старший — був нащадком вождя племені луо, що, ймовірно, походить із Судану і мешкає переважно на заході Кенії. Він приїхав до США, отримавши американський грант на навчання в Гавайському університеті в Маноа. Тут на заняттях із російської мови познайомився з емансипованою романтичною білою американкою Стенлі Енн Данем родом із Канзасу. Їхнє одруження відбулося всупереч волі її батьків. Синові ще не виповнилося й року, як батько переїхав навчатися до Гарвардського університету, щоб отримати науковий ступінь доктора економіки.
Обставини життя часто визначають долю людини. У Барака Обами-молодшого вона могла б бути зовсім інакшою, якби він виріс і виховувався в патріархальному африканському суспільстві. Коли настав час повертатися до Кенії, батько хотів забрати з собою родину. Але там у нього — дружина від першого шлюбу. Не плекаючи жодних ілюзій, Енн відмовляється їхати до Африки, і подружжя розлучається. Батько одружується з іншою американкою й повертається з нею на батьківщину…

Воцаріння Катерини відкрило собою двірські перевороти середини XVIII в. У травні 1724 р. у головному храмі Росії - Успенськ соборі Московського кремля - відбулася церемонія коронування чоловіки першого російського імператора. Французький посол Ж.-Ж Кампредон повідомляв у Париж: «Дуже й особливо примітно те, що над царицею зроблений був, проти звичаю, обряд помазання так, що цим вона визнана правителькою і государинею після смерті пануючи, свого чоловіка».
Майже необмежений вплив на Катерину, зовсім не здатну до державної діяльності, робив Меншиков. Його і Катерину зв'язувала давня дружба; на думку багатьох істориків, вони просто потребували допомоги один одного, щоб протистояти своїм ворогам. Меншиков став фактичним правителем Росії.

У середині першого тисячоліття нової ери в господарстві тогочасних суспільств відбулися кардинальні зміни, зумовлені появою і розвитком нових відносин, які в науковій літературі дістали загальну назву феодалізм, або аграрне суспільство. Феодальні відносини розвивалися одночасно майже в усіх країнах Євразії.
В історіографії феодальне господарство характеризується такими загальними ознаками: протиріччя між дрібним селянським виробництвом і великою власністю на землю; монополія феодалів на землю, що полягала в принципі "немає землі без сеньйора"; умовний характер земельної власності, пов'язаний з військовою службою, наявність васально-сеньйоріальної системи; позаекономічний примус, особиста залежність селянина від землевласника; наявність ренти (натуральна, відбіркова і грошова); панування натурального господарства, при якому продукти праці використовувалися для задоволення власних потреб виробника, другорядна роль обміну. Основними господарськими формами були феодальний маєток, ремісничий цех і торгова гільдія. Класичним зразком феодального суспільства в літературі вважається французька модель. Але в кожній країні процеси феодалізації, крім універсальних ознак, мали свої істотні риси, відмінності.