Безкоштовні реферати на UkRead.Net » Сторінка 8
 

Создание советской системы просвещения в западных областях Белоруссии диктовало коренные изменения содержания школьного образования. В историографии данная тема не нашла должного внимания. А между тем в политике советизации школа играла одну из ведущих ролей. Поэтому исследования в области просвещения имеют немаловажное значение для характеристики исторических процессов на присоединяемых к СССР землях. Как и зачем преобразовывалась деятельность школы на землях с недавним капиталистическим прошлым - главная цель нашей работы.
Обучение в школе И Речи Посполитой имело приоритеты государственной политики - в определенном роде шовинистической. С другой стороны, программа предыдущей школы была с ярко выраженным гуманитарным уклоном: в "повшехной" школе Ш ступени, например, значительную часть занимали такие предметы, как пение, религиоведение, польский язык и сравнительно мало часов предполагалось для изучения арифметики, географии, природоведения [1.-Ф. 7580 "П".-Оп.1-Д.430.-Л.11-13].

У курсі політичної історії тема посідає особливе місце з двох обставин: по-перше, останнє десятиріччя минулого XX століття ознаменувалося для України проголошенням і утвердженням її незалежності, що стало вінцем багатовікової боротьби українського народу за вільний, самостійний розвиток у світі; по-друге, здобувши незалежність і визнання більше ніж 150 держав світу, Україна, таким чином, стала складовою світової спільноти, і її подальший розвиток здійснювався і здійснюється у взаємному зв’язку та у відповідності зі світовими процесами.
Хронологічно охоплюючи порівняно короткий, лише п’ятнад-цятирічний період, тема насичена низкою важливих економічних, політичних, соціальних, духовних проблем, а також проблем формування стратегії зовнішньополітичної діяльності, обумовлених здобуттям незалежності, переходом до якісно нових умов розвитку суспільства, які ґрунтуються на ринковій економіці та принципах демократичного управління державою. Серед важливих проблем теми — передусім проблеми державотворення, створення нової політичної системи, формування органів влади та інших інститутів держави, становлення багатопартійності, проблеми захисту суверенітету й незалежності України, створення її Збройних сил, вироблення власної зовнішньої політики, визначення пріоритетів у відносинах із зарубіжними країнами та ряд інших.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. в польських землях активізується суспільно-політичне життя і формуються основні політичні течії в селянському, робітничому й національному русі. У Галичині зусиллями депутата місцевого сейму і рейхсрату ксьондза С. Стояловського, а також його прибічників у 1895р. засновано селянську партію "Стронніцтво людове " (з 1903 р. — Польська селянська партія — ПСЛ, Польське стронніцтво людове). Вона виступила на захист політичних прав селян, за рівність їх перед законом, за право обирати до сейму справжніх представників села, за підвищення рівня освіти на селі. У перспективі ПСЛ вбачала головним завданням здобуття Польщею незалежності. Партія готувалася до боротьби, сприяючи пробудженню національної свідомості поляків, зокрема проводила святкування пам'ятних дат, популяризувала традиції повстання Косцюшка.

Після вересневого повстання 1944 року в Болгарії влада перейшла до рук вітчизняного фронту, провідні ролі в якому відігравали комуністи – члени болгарської робітничої партії. Коаліційний уряд в основному складався з представників правих партій, але комуністам належали ключові міністерства – внутрішніх справ, юстицій. Була проведена аграрна реформа. В вересні 1946 року був проведений референдум, за результатами якого було ліквідовано монархію. Болгарію проголошено народною республікою. У грудні 1947 року прийнята нова конституція країни, яка узаконила всевладдя комуністів і проголосила будівництво соціалізму за радянським зразком: розпочато індустріалізацію в країні та кооперування селян. 60-ті рр. стали роками розквіту культу Генерального секретаря ЦК БРП В.Червенкова. В 1954 році болгарську комуністичну партію (нова назва) очолив Т. Живков, який взяв курс на прискорене будівництво соціалізму. За короткий час було націоналізовано 98% промисловості, а у 1958 році Болгарія першою серед країн соціалізму завершила кооперування селянства.

У свиноматок протягом лактації змінюється інтенсивність обміну білків, що пов’язано із впливом плода на організм матері. Перед опоросом і особливо при появі молозива ці зміни найбільш помітні.
Дослідження проводилися в умовах ТОВ «Ряснянське» Краснопільського району Сумської області. Спостереження за свиноматками та їх нумерацію починали при їх осіменінні. Після останнього осіменіння складався календар поросності свиноматок. Ретельне спостереження за свиноматками починали при їх переведенні в індивідуальні станки для опоросу зі 104 – 106 дня вагітності, проводили ректальне підтвердження вагітності та спостерігали характер перебігу родового процесу.
Взагалі було досліджено 80 свиноматок – по 20 кожного з опоросів (І, ІІ, ІІІ, ІV). У кожної з свиноматок проводилося відбирання крові: на 106 день вагітності (згідно календаря поросності); 112 або 113 день – при виділенні при здоюванні молозива, хоча б з декількох дійок вимені; на 113 або 114 день вагітності – рівно через добу після попереднього взяття крові.

 
Вода та інші неорганічні речовини, їхня роль у життєдіяльності клітини. Із неорганічних сполук у клітині найбільше води. Чим вища інтенсивність обміну речовин у тій чи іншій тканині, тим більше вона містить води. В ембріона людини у віці 1,5 місяця вода становить 97,5 %, у восьмимісячного — 83, у немовляти — 74, у дорослої людини в середньому 66 %. Вміст води в різних органах і тканинах людського організму також різний. Так, мозок дорослої людини містить 86 %, печінка — 70, кістки — 20 % води. З віком вміст води у тканинах зменшується. Вода виконує в клітинах багато функцій: збереження об'єму, забезпечення пружності клітин, розчинення різних хімічних речовин. Крім того, вода — це середовище, в якому відбуваються всі хімічні процеси. Вона безпосередньо бере участь в усіх хімічних реакціях. Так, розщеплення жирів, вуглеводів та інших органічних сполук відбувається в результаті хімічної взаємодії їх з водою. Завдяки високій теплоємності вода захищає цитоплазму від різких коливань температури, сприяє терморегуляції клітин і організму. Частина молекул води (~15 %) у клітинах перебуває у зв'язаному з білковими молекулами стані. Вони ізолюють білкові молекули одну від одної в колоїдних розчинах.

На розвиток мікрофлори в травному каналі впливають різні фактори, а саме: наявність поживних речовин, структура слизової оболонки, кількість крипт і кишень, склад слини та шлункового соку, протеолітичні ферменти підшлункової залози, значення рН у різних відділах травного каналу, травлення й абсорбція, перистальтика, всмоктування води в кишках, антимікробні фактори, взаємовідносини окремих видів мікроорганізмів [3, 6].
Однією з найважливіших груп мікроорганізмів у шлунково-кишковому каналі є молочнокислі бактерії, які виробляють велику кількість молочної кислоти, що сприяє розвитку інших видів бактерій, таких як Bifidobacteria, Propionibacteria, Butyriuvibrio і Roseburia. Вони підтримують ферментативне бродіння та утворення органічних кислот. При цьому знижується рівень рН у товстому відділі кишечнику, зменшується кількість кишкової палички, сальмонели й інших хвороботворних мікроорганізмів [4, 10].

Всі види іонізуючих випромінювань володіють біологічною дією, тобто викликають зміни в клітках, тканинах, органах і організмі в цілому, з яким дослідники зіткнулися незабаром після відкриття рентгенівського проміння. Вже через декілька місяців після повідомлення Вільгельма Конрада Рентгена вітчизняний фізіолог І. Р. Тарханов показав, що це проміння робить значний вплив на нервову систему і статеві клітки жаби. Ушкоджувальну дію випромінювання радію на шкіру випробував на собі Анрі Беккерель. Він узяв у Пьера Кюрі для демонстрації в Паризькій Академії наук ампулу з сіллю радію, поклав в кишеню жилета і проходив з нею декілька годин. Незабаром на шкірі під тим місцем, де лежала ампула, з'явилися гіперемія і свербіння, а ще через декілька днів утворилася довго незаживаюча язва. Після цього почалося широке вивчення дії іонізуючою
радіації на живі організми. З'явилася нова галузь науки — радіобіологія. У її розвиток великий внесок внесли вітчизняні дослідники М. О. Жуковській, Е. З. Лондон, А. І. Поспелов, Н. Н. Ісаченко, Д. Ф. Решитілло і багато інших.

Гриби — група гетеротрофних організмів, які не містять хлорофілу. Гриби об'єднують в окрему систематичну групу — царство (поряд з царствами тварин і рослин). Це одноклітинні й багатоклітинні організми. Нині систематики налічують понад 100 тис. видів грибів.
Гриби займають проміжне положення між тваринами і рослинами, оскільки характеризуються низкою ознак, що роблять їх подібними, з одного боку, до тварин (в оболонці є хітин, запас поживних речовин у вигляді глікогену, в результаті обміну речовин утворюється сечовина), а з іншого — до рослин (необмежений ріст, адсорбтивний тип живлення, тобто всмоктування). Грибисапрофіти живляться органічними речовинами відмерлих організмів, а грибипаразити можуть жити на рослинах, тваринах і людині. Є також перехідні форми грибів (трутовики), які частину свого життя існують як сапрофіти, а іншу частину — як паразити. Грибисапрофіти живуть на опалому листі, деревині та перегної.

Запилення — процес перенесення пилку з пиляків на приймочку маточки. Розрізняють два типи запилення: самозапилення і перехресне запилення. Самозапилення — процес перенесення пилку двостатевої квітки на приймочку цієї самої або іншої квітки, але тієї самої особини. Деякі рослини (ячмінь, овес, просо, частина пшениць, рапс) запилюються ще тоді, коли квітки не розкрилися. При перехресному запиленні пилок квітки однієї особини переноситься на приймочку квітки іншої особини. Це основний тип запилення квіткових рослин (яблуня, верба, огірки та ін.).
Перехресне запилення відбувається природним (комахами, птахами, вітром, водою) і штучним (здійснює людина) шляхами.
У вітрозапильних рослин квітки без нектарників, дрібні, малопомітні, із спрощеною небарвистою оцвітиною. Великі пиляки на довгих тичинкових нитках далеко висовуються з оцвітини, маточки відкриті, з великими приймочками. Пилку утворюється багато, він дрібний, легкий, з гладенькою поверхнею. Вітрозапильні рослини часто ростуть на відкритих місцях, утворюючи зарості одного виду (очерет, ковила, лепешняк). Значна кількість вітрозапильних рослин цвіте напровесні, до розпускання листя (ліщина, вільха, береза тощо).