Безкоштовні реферати на UkRead.Net » Сторінка 7
 

Питання взаємодії центральних та місцевих органів надзвичайно актуальна проблема на сьогоднішньому етапі розвитку нашої держави і від ефективності її вирішення значною мірою визначатиметься поступ України. Доцільно було б вивчити історичний досвід вирішення цієї проблеми в Російській імперії. Потрібно відмітити , що становлення та взаємодію органів місцевого самоврядування ( особливо після 1892 р.) вивчали російські та українські дослідники. Але це питання на краєзнавчому рівні майже не захоплене. Тому ми у своїй статті детально проаналізуємо процес взаємодії самоврядних інституцій м. Єлисаветграда з виконавчою владою за Олександра ІІІ та Миколи ІІ.

Усі післявоєнні процеси, що відбувалися в країні у міжвоєнний період, проходили в конституційних межах традиційного парламентаризму. Країна-переможниця мала свої проблеми: промислове виробництво скоротилося на 20%, експорт продукції упав удвічі. Державний борг зріс в 10 разів. Англія стала фінансовим боржником США, заборгувавши їм 5,5 млрд. дол. Спад виробництва призвів до зростання безробіття, особливо у суднобудівній і вугільній промисловості.
Війна Англії коштувала великих людських жертв: 747,7 тис. англійських солдатів було вбито, 1,693 тис було поранено. Життєвий рівень англійських трудящих за час війни понизився, що було причиною загострення класових суперечностей в країні. У 1918 р. у страйковій боротьбі взяло участь понад 1 млн. робітників.

Новий господар Білого дому, в жилах якого тече африканська, англійська, ірландська та індіанська кров, народився 4 серпня 1961 року в Гонолулу. Батько — Барак Обама-старший — був нащадком вождя племені луо, що, ймовірно, походить із Судану і мешкає переважно на заході Кенії. Він приїхав до США, отримавши американський грант на навчання в Гавайському університеті в Маноа. Тут на заняттях із російської мови познайомився з емансипованою романтичною білою американкою Стенлі Енн Данем родом із Канзасу. Їхнє одруження відбулося всупереч волі її батьків. Синові ще не виповнилося й року, як батько переїхав навчатися до Гарвардського університету, щоб отримати науковий ступінь доктора економіки.
Обставини життя часто визначають долю людини. У Барака Обами-молодшого вона могла б бути зовсім інакшою, якби він виріс і виховувався в патріархальному африканському суспільстві. Коли настав час повертатися до Кенії, батько хотів забрати з собою родину. Але там у нього — дружина від першого шлюбу. Не плекаючи жодних ілюзій, Енн відмовляється їхати до Африки, і подружжя розлучається. Батько одружується з іншою американкою й повертається з нею на батьківщину…

Воцаріння Катерини відкрило собою двірські перевороти середини XVIII в. У травні 1724 р. у головному храмі Росії - Успенськ соборі Московського кремля - відбулася церемонія коронування чоловіки першого російського імператора. Французький посол Ж.-Ж Кампредон повідомляв у Париж: «Дуже й особливо примітно те, що над царицею зроблений був, проти звичаю, обряд помазання так, що цим вона визнана правителькою і государинею після смерті пануючи, свого чоловіка».
Майже необмежений вплив на Катерину, зовсім не здатну до державної діяльності, робив Меншиков. Його і Катерину зв'язувала давня дружба; на думку багатьох істориків, вони просто потребували допомоги один одного, щоб протистояти своїм ворогам. Меншиков став фактичним правителем Росії.

У середині першого тисячоліття нової ери в господарстві тогочасних суспільств відбулися кардинальні зміни, зумовлені появою і розвитком нових відносин, які в науковій літературі дістали загальну назву феодалізм, або аграрне суспільство. Феодальні відносини розвивалися одночасно майже в усіх країнах Євразії.
В історіографії феодальне господарство характеризується такими загальними ознаками: протиріччя між дрібним селянським виробництвом і великою власністю на землю; монополія феодалів на землю, що полягала в принципі "немає землі без сеньйора"; умовний характер земельної власності, пов'язаний з військовою службою, наявність васально-сеньйоріальної системи; позаекономічний примус, особиста залежність селянина від землевласника; наявність ренти (натуральна, відбіркова і грошова); панування натурального господарства, при якому продукти праці використовувалися для задоволення власних потреб виробника, другорядна роль обміну. Основними господарськими формами були феодальний маєток, ремісничий цех і торгова гільдія. Класичним зразком феодального суспільства в літературі вважається французька модель. Але в кожній країні процеси феодалізації, крім універсальних ознак, мали свої істотні риси, відмінності.

Історію міжнародних систем, як правило, починають із 1648 року – підписання Вестфальського миру, який завершив Тридцятилітню війну та заклав основи міжнародної системи, визначивши коло її елементів та загальні принципи їхньої взаємодії.
В такому підході, звичайно, є доля умовності. Виникнення міжнародної системи неможливо датувати конкретним роком або навіть століттям. Якщо розглянути її як впорядкованість або принцип організації міжнародних відносин, то стане зрозуміло, що виникнення систем міжнародних відносин відбулося набагато раніше 1648 року. Системи, так би мовити, існують там, де їх може побачити дослідник – майже так само, як і закономірності. Тому вибір точки відліку системності в міжнародних відносинах – справа методологічна, а не історична. Відкриваючи хронологію міжнародних систем 1648 роком, як правило, хочуть підкреслити, що саме завершення Тридцятилітньої війни узагальнило декілька важливих процесів – Реформацію, оформлення держави як провідного суб’єкта міжнародних відносин, фактичну дезінтеграцію Священної Римської імперії та запровадження нових принципів балансування в Європі, а також глобалізацію міжнародних процесів внаслідок колонізації – які надалі визначатимуть напрями розвитку та проблеми світової політики, впливаючи не лише на конкретно-історичні співвідношення сил між державами, але й на правила їхньої взаємодії в цілому.

В імперії Габсбургів після революції 1848-1849 рр. розпочалася доба політичної реакції. Імператором став молодий франц Йосиф, початок правління якого ознаменувався десятиліттям (1850-1860 рр.) найжорстокішого абсолютизму. Хорвати ці зміни відчули найпершими, причому дуже болісно: було скасовано всі прогресивні інституції, що виникли на хвилі революційного піднесення; закрито багато періодичних видань; обмежено свободу слова; заборонено хорватський трикольоровий прапор. У школах та органах влади всіх рівнів запроваджувалася німецька мова. До Хорватії введено частини австрійської жандармерії.
З погляду адміністративного підпорядкування Хорватію та Славонію було відокремлено від Угорщини, й вони дістали статус самостійної частини імперської "корони". Хорватам повернули місто Рієку.

Стаття досліджує етичні засади зовнішньої політики Тоні Блера. Моралізм є важливою складовою ідеології "третього шляху" нових лейбористів, а також особистих переконань їхнього лідера. Моралізм мав безпосередній вплив на інтервенціонізм, боротьбу з міжнародним тероризмом та рішення взяти участь у війні в Іраку.
Ключові слова: Т. Блер, зовнішня політика, лейбористи, етичні засади
Існує кілька переконливих пояснень актуальності вивчення зовнішньої політики британського лейбористського уряду Т. Блера. Наприклад, далеко не всім державним лідерам випадає честь дати своє ім'я моделі політики, що підкреслює її неординарність. В цьому сенсі Тоні Блер опинився в дуже поважній "компанії": В. Черчілль, Ш. Де Голль, Р. Рейган, М. Тетчер. Однак ми хотіли би акцентувати етичні аспекти міжнародної стратегії так званих "нових лейбористів", які, на наш погляд, значною мірою визначили згадану вище оригінальність так званого блеризму. Певним академічним "поштовхом" до такого інтересу може бути дивне, на перший погляд, співпадіння або близькість підходів до міжнародних проблем лейбористського лідера Великої Британії та неоконсервативного президента Сполучених Штатів Америки Дж. Буша- молодшого.

Згідно з програмою із зарубіжної літератури в старших класах (9-11) починається сис-темне вивчення курсу зарубіжної літератури. Учні мають осягнути все розмаїття літературних на-прямів, течій, стилів, опанувати твори різних митців — від античності до сьогодення. Важливу роль у системному формуванні учнівських знань про літературу як цілісне естетичне явище відіграють теоретико-літературні поняття. Вони сприяють глибшому сприйняттю художніх текстів, зануренню в їх глибинні прошарки, формуванню в учнів читацьких навичок.
Вчителі знають, що шкільна програма не може вмістити всі теоретико-літературні поняття, які стосу-ються певного періоду чи творчості окремого митця. До того ж уроки літератури не слід перетворювати на нудне тлумачення термінів. Тому автори програми - рекомендують вивчати найпотрібніші, ключові поняття, що дають змогу зрозуміти розвиток літератури від давнини до сучасності. У кожного вчи-теля й літературознавця може бути власна думка щодо доцільності уведення того чи того поняття з те-орії літератури до програми (втім, як і щодо авторів і творів, котрі пропонуються для вивчення). Однак програма вже стала новим кроком у впровадженні предмета. Тому варто подумати над тим, як її краще реалізувати. Зокрема, потрібно опрацювати та ввести в обіг ті літературознавчі поняття, які вже вклю-чені до програми.

Період 50-х років характеризувався суцільними успіхами в економіці, що відомі під назвою "німецьке економічне диво". Причин цьому було чимало. Назвемо основні з них: а) виробництво відроджувалося на новій технічній основі; б) розвивалися новітні галузі, такі як електроніка, нафтохімія й ін.; в) раціонально використовувалися допомога за "планом Маршалла" (2,7 млрд. дол., з них 0,5 млрд. як подарунок), кошти з державного бюджету, що виділялися для інвестування економіки, самофінансування підприємств; г) відсутність військових витрат, 10 млн. переселенців із Центральної та Східної Європи як резерв дешевої робочої сили, подолання господарських диспропорцій розподілу; д) місткий внутрішній ринок і дешевизна робочої сили, що зумовили приплив іноземних капіталів. Однак попри всі згадані причини, головним було створення оптимальних умов для вільного розвитку економічної демократії, тобто необхідних умов для розбудови ринкової економіки. У такій обстановці чудово працювала "теорія соціального ринкового господарства" — вільна конкуренція з елементами державного регулювання. Завдяки "диву" країна змогла кожну третю марку бюджету спрямувати в соціальні фонди. Кредитна, валютна, податкова політика використовувалися для попередження криз.