Біографії, автобіографії, особистості - Українські та всесвітні постаті. » Сторінка 6
 

Вчився спочатку вдома, потім у Києво-Могилянській академії, мандрував по Україні, Білорусії, перепробував багато професій. У 1718 р. став священиком у рідному містечку. Своє «житіє і страданіє» описав в автобіографічному творі, який розгортає колоритну картину життя і побуту «мандрівних» студентів. Рукопис автобіографії Іллі Турчиновського повністю не зберігся. У передмові до публікації редакція журналу «Киевская старина» повідомляла, що за даними, одержаними від попереднього власника рукопису, який читав повний текст, Ілля Турчиновський був звільнений від суду, був відновлений на своїй посаді священика і після багатьох пригод помер у похилому віці, хоча й в іншій парафії...

Михайло Іванович Томчаній народився в с. Горянах поблизу Ужгорода в сім'ї священика-бідняка. Навчався в Горянській семирічці і Ужгородській горжанській школах, а з 1932 по 196рр. – у Мукачівській торгівельній академії. Служив у чехословацькій армії, працював у поштовій службі. З 1945 року - в Ужгороді. Довгий час очолював організацію Спілки письменників в України, обирався депутатом Ужгородської міськради, був членом редкомісії ряду друкованих видань.

Він писав оповідання і повісті, які перекладались багатьма мовами. Особливої популярності здобули його романи "Жменяки ", " Тихе містечко", "Брати "...

Народилася Валентина Данилівна Ткаченко в містечку Корюківка на Чернігівщині в родині робітника. Після Харківського технікуму культполітпросвіти, відчувши потяг до літератури, вступила до Київського університету на філологічний факультет. Добра, привітна, комунікабельна, вона одразу знайшла собі друзів, особливо серед поетів-початківців, які шанобливо ставилися до її літературних обдарувань.

Але і в її життя увірвалася війна. Разом із біженцями пробиралася на схід. Знайшла притулок у Саратові, де працювала на радіостанції ім. Т. Г. Шевченка: редагувала передачі, виступала перед мікрофоном. За невтомну роботу в роки Другої світової Валентина Ткаченко нагороджена медалями «Партизану Вітчизняної війни 2-го ступеня», «За доблесну працю у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 рр.»....

Робітник, моряк, воїн, письменник. Народився в селі Орлик на Полтавщині в сім'ї столяра. У голодні 1920-ті роки, не дочекавшись батька, який разом з односельцями вирушив у пошуках шматка хліба для своєї родини, восьмирічний Дмитро теж залишив рідну оселю й довгий час мандрував з такими ж безпритульними, як сам, аж поки не пристав до артистів цирку-шапіто. Згодом один родич взяв хлопчика за пастушка ще й віддав його до школи. І захотілося школяреві-пастушку розказати про пригоди своїх попутників-вуркаганів. Так народилося перше оповідання. Родич, який був знайомий з Григорієм Епіком, вирішив показати відомому письменникові це оповідання і самого автора. Але в цей час Епіка в Харкові не було, і хлопчикові випало постати перед очі Івана Сенченка. Він уважно прочитав оповідання і порадив малому авторові «не випускати пера з рук».

Після закінчення семирічки Дмитро Ткач працював горновим і пресувальником на Дружківському металургійному заводі на Донбасі, потім був працівником заводської багатотиражки. Ще була служба у Військово-Морському Флоті, навчання у Криворізькому вчительському інституті...