Безкоштовні реферати на UkRead.Net » Сторінка 2
 

Одним із найвагоміших, а можливо, і найважливішихдосягнень незалежної України є її послідовна й результативна етнонаціональна політика, що могла забезпечити нашій державі у цей важкий і непростий у всіх відношеннях час соціальну стабільність. Значення такого без сумніву досягнення особливо виразно і повно проявляється на тлі “гарячих точок”, що не вщухають у різних кутках земної кулі. Війна на Балканах – жахливий конфлікт, причина якого-саме міжнаціональна міжрелігійна нетерпимість.
Україна, під тягарем таких доволі чутливих і вразливих для рішення проблем, до сьогодні забезпечує їх рішення виключно мирним шляхом.
Складність розвитку етнополітичної ситуації можна уявити хоча б із таких красномовних цифр: на території України проживають 72% українців, 21,9% росіян, 0,9% євреїв, 0,8% білорусів, 0,6% молдаван, 0,4% поляків, 0,4% болгар, 2,8% представників інших національностей.

Соціальні конфлікти супроводжують всю історію людства. Війни і революції, демонстрації і страйки, мітинги і політична боротьба у парламенті - ось далеко не повний перелік форм, в яких можуть протікати конфлікти. Їх наслідки для суспільства неоднозначні. Одні з них призводили до загибелі імперій, до втрати державної незалежності, інші сприяли прогресивному розвитку суспільства, роблячи його ще більш демократичним і справедливим. Сучасне демократичне суспільство передбачає можливість появи великої кількості конфліктів і розвивається через їх вирішення. Іншими словами, конфлікт -це така ж природна форма взаємодії індивідів і соціальних груп у суспільстві, як співробітництво і кооперація. Ідею природності конфлікту ще в середині XIX ст. висловив німецький соціолог Г.Зіммель, який власне і увів в науковий обіг поняття "соціальний конфлікт". Він також підкреслив функціональність конфлікту, вважаючи, що саме таким чином очищається сама атмосфера суспільства.

Основні напрямки діяльності Миколаївського центру політичних досліджень: досягнення та перспективи
У статті висвітлюється досвід роботи Миколаївського центру політичних досліджень, який діє з 2000 р. при Миколаївському державному гуманітарному університеті імені Петра Могили, окреслюються певні досягнення та подальші перспективи.
The article is about The Centre of Political Studies that works since 2000 in State Humanities University in Мукоіаіу. The author outlines main milestones of the Centre's experience, its achievements and future prospects.
УКІНЦІ 2000 року на базі Миколаївської філії Національного університету "Києво-Могилянська академія" (нині Миколаївський державний гуманітарний університет імені Петра Могили) за сприянням Інституту політичних та етнона- ціональних досліджень НАН України був урочисто відкритий Миколаївський центр політичних досліджень.

Більшість держав сьогодні прагне діяти відповідно до вимог, що характеризують демократичне суспільство.
Демократією називають державний устрій, в якому забезпе-чується реальна влада народу або безпосередньо (народні збо-ри, раніше віче, сьогодні референдум — загальнонародне голосу-вання — сьогодні) — так звана пряма (чи безпосередня) демократія, або опосередковано — через обрання представників до органів влади — представницька демократія.
У демократичній державі повинно бути гарантовано і забезпе-чено реальну рівність усіх громадян перед законом, реалі-зацію проголошених прав і свобод. Це завдання Конституції — Основного Закону, який закріплює права громадян і порядок їх взаємовідносин з державою. Щоб надати можливість для участі всіх громадян в економічному і політичному житті, демократична держава забезпечує існування різних форм власності, свободу діяльності політичних та інших об'єднань, розмаїття політичного життя (або плюралізм).
У демократичній країні створено умови для верховенства права і незалежності правосуддя.

Більш детальна оцінка змісту політичного процесу пов'язана з характеристикою його типів і різновидів. У найзагальнішому вигляді можна сказати, що політичні процеси розподіляються за об'єктами політичного впливу: на зовнішньополітичні і внутрішньополітичні. Зовнішньополітичний процес буде розглянутий у спеціальній лекції. Для розуміння ж особливостей внутрішньополітичних процесів перш за все треба відзначити провідну роль і значення інституалізованих форм політичної активності громадян. Справжнім хребтом політичного процесу є організаційна структура влади, яка вимагає тих чи інших об'ємів активності населення, визначає набір засобів політичної мобілізації громадян і панівні методи управління. Від здатності політичної організації видозмінювати функції своїх ланок, швидко справлятися з кадровими змінами у правлячій еліті і зміною лідерів, забезпечувати створення нових необхідних інститутів безпосередньо залежать ступінь і характер впливу політики на соціальне середовище.

Сьогодні політика, як показує практика виборчого процесу в Україні, все більше набуває символічного, іміджевого виміру. Прийнято вважати, що в перекладі з англійської «Image» — це образ, зображення, ікона (подібність). Розуміння іміджу зазвичай стосується політичних лідерів та партій, він істотно впливає на їх популярність і, відповідно, на кількість голосів виборців. В свою чергу формування політичного іміджу суб’єктів політики здійснюється сьогодні за допомогою цілого комплексу політичних технологій, які реалізуються як системні інтелектуальні комплекси, що базуються на маніпуляції свідомістю громадян. Разом із тим, показовим є те, що вони пов’язані із специфікою тієї, або іншої країни.
Перша складова такої специфіки пов’язана з обсягом повноважень того чи іншого інституту, до якого балотуються кандидати.

ЩОДО ПИТАННЯ «ФАЛЬСИФІКАЦІЇ» ІДЕЙ К. МАРКСА ЗА ТВОРОМ Е. ФРОММА «МАРКСОВА КОНЦЕПЦІЯ ЛЮДИНИ»
Головна ідея статті полягає в тому, що аналіз Е. Фромма, зосереджений на «чистих» категоріях марксистської філософії, який присвячений викриттю фальсифікації його ідей радянськими комуністами, не вбачає однакової природи теорії Маркса і практики комуністів.
Ключові слова: фальсифікація марксистської філософії, комунізм, капіталізм, Е. Фромм.
Основная идея статьи в том, что анализ Э. Фромма, который рассматривает «чистые» категории марксистской философии, которая, в свою очередь, посвящена раскрытию проблемы фальсификации его идей советскими коммунистами, не усматривает одинаковой природы теории Маркса и практики коммунистов.

Проблеми удосконалення державного правління, державного устрою і державного режиму в Україні – одне з найосновніших питань сьогодення для кожного громадянина України, зокрема, та держави в цілому.
Кожна держава, як і будь-яке інше суспільне утворення, має бути певним чином організована, побудована, сформована, а здійснення нею влади має відбуватися певними способами, методами.
З одного боку, в межах держави можуть зустрічатись різні форми організації й діяльності державної влади, а з другого – різні держави можуть приймати однакову форму. Ця різноманітність конкретної форми держави будь – якого історичного періоду визначається перш за все рівнем розвитку суспільства, задачами й цілями, яке воно ставить перед собою. Іншими словами, категорія форми держави безпосередньо залежить від її змісту і визначається ним.

У статті розглядається сутність толерантності, аналізуються особливості її змісту та функціонування в царині політичних відносин.
Ключові слова: толерантність, соціальна взаємодія, політика, плюралізм, демократія, суспільна консолідація.
В статье рассматривается сущность толерантности, анализируются особенности ее содержания и функционирования в области политических отношений.
Ключевые слова: толерантность, социальное взаимодействие, политика, плюрализм, демократия, общественная консолидация.
The article deals with the phenomena of tolerance. The essence of tolerance, its main structural elements and some peculiarities of it are analized in the article.
Key words: tolerance, social interaction, policy, pluralism, democracy, consolidation.

Наукова новизна. У дипломній роботі здійснюється спроба комплексно розглянути становлення зовнішньополітичного відомства суверенної України.
Практичне застосування дослідження полягає в тому, що основні положення і висновки, фактичний матеріал, зібраний автором, можуть бути використані для подальшого дослідження даної теми і суміжної проблематики, а також застосовані при викладанні курсів новітньої історії України, історії міжнародних відносин у вищих навчальних закладах. Матеріали роботи можуть використовуватись студентами під час різного роду конференцій, “круглих столів”, дискусій, диспутів тощо.
Структура роботи обумовлена метою і завданням дослідження і складається з вступу, чотирьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури.