Найбільша колекція безкоштовних творів з української літератури, зарубіжної літератури та української мови.
 

1843 року Шевченко покохав Феодосію, доньку кирилівського попа Григорія Копіиця, того самого, в якого хлопцем наймитував. Дівчина відповіла на почуття поета, і вони хотіли одружитися, але не було на те батьківської волі. Старі Кошиці хотіли якимись хитрощами розлучити закоханих. У вересні, коли Шевченко гостював у Кирилівці, жінка Прокопа Демченка повила дитину. Мати Феодосії умовила Демченків кликати за хрещених Тодосю й Тараса, маючи на думці, що її дочка не знає, що кумі й кумові в ті часи не можна було за звичаєм та законом одружуватися. Одначе дівчина здогадалася...

Прізвище в мене малоцікава – це вірно: Синебрюхов, Назар Ілліч.Ну, так про мене мова ніяка, – дуже я навіть стороння людина в житті. Але тільки трапилося із мною великосвітська пригода, і пішло тому моє життя в різні сторони, однаково як вода, скажемо, у руці через пальці, та й немає неї.Прийняв я й в’язницю, і жах смертний, і всяку гнуся… І все через цю великосвітську історію.А був у мене задушевний приятель. Жахливо освічена людина, прямо скажу – обдарований якостями. Їздив він по різних іноземних державах у чині камендинера, розумів він навіть, може, французький^ – французькому – по – французькому й скроні іноземні пив, а був такий же, як і не я, однаково – рядовий гвардієць піхотного полку.На німецькому фронті в землянках, бувало, дивні навіть розповідав події й історичні всякі там вещички.Прийняв я від нього чимало. Спасибі! Багато чого через пего довідався й дійшов до такої крапки, що трапилася із мною гнуся всяка, а серцем я й посейчас бадьорюся.Знаю: Пипин Короткий…

Самим могутнім царем в останнім поколінні грецьких героїв був Агамемнон, правитель Аргоса. Це він начальствовал над грецькими військами в Троянській війні, сварився й мирився з Ахіллом в «Илиаде», а потім переміг і розорив Трою. Але доля його виявилася жахлива, а доля сина його Ореста – ще ужаснее. Їм довелося й робити злочини, і розплачуватися за злочини – свої й чужі

Батько Агамемнона Атрей жорстоко боровся за владу зі своїм братом Фиестом. У цій боротьбі Фиест звабив дружину Атрея, а Атрей за це вбив двох маленьких дітей Фиеста й нагодував ні про що не батька, що догадується, їхнім м’ясом. (Про цей людожерський бенкет потім Сенека напише трагедію «Фиест».) За це на Атрея і його рід ліг страшний проклін. Третій же син Фиеста, по ім’ю Эгисф, урятувався й виріс на чужині, помышляя тільки про одному: про помсту за батька


А. С. Пушкін, все життя ненавидевший несправедливість, порожнечу й “дикість” дворянства, у романі “Дубровский” висунув на перший план одного із представників провінційного дворянства – честолюбного, шляхетного повстанця, що постраждав від свого ж стану, молодого Дубровского.

Самодурство й деспотизм знатного пана Троекурова приводить до того, що старий пан Андрій Гаврилович Дубровский умирає. Його маєток незаконно присуджується Троекурову. Із цього моменту розвивається конфлікт, у душах селян Дубровского назріває бунт. Молодий Володимир Дубровский ідеалізований Пушкіним. Таким він бачить героя – визволителя, борця за правду й справедливість. Молодий дворянин наділений рисами типового романтичного героя: розумний, утворений, шляхетний, хоробрий, добрий, ставний, гарний. Його відносини із селянами побудовані на відданості й довірі. Протест селян проти самодурства Троекурова знаходить відгук у серце Дубровского. Ними рухає почуття мести за смерть Андрія Гавриловича Дубровского, їм ненависні державні чиновники, здатні працювати тільки на богатых, нечистих на руку місцевих “ідолів”.


Вітька Самохін, мій приятель, такий самий школяр, як і я. Кажуть, що він ша – іапут: частенько замість уроків вештається то у парку, то взагалі іде до лісопарку. Збирає якісь рослини, розшукує гніздо якоїсь пташини. Я не вважаю, що мій при­ятель шалапут, хоч школу відвідувати треба — куди ж без школи!

Річ у тому, що Вітька цікавиться орнітологією — це така наука, яка вивчає життя пташок. Вітька вам розповість, коли і звідки прилетять ластівки, де зиму­ють кажани, про що співають дрозди. Крім того, він уміє наслідувати голоси де­яких птахів.

Якось він розповів таку історію…


Серед цього розмаїття кольорів, запахів і форм є особливо дорогі серцю кожного українця рослини. Один із таких витворів природи — славний барвінок. Це надзвичайно цікава квітка. Його листя залишається зеленим за будь-якої погоди – і в спеку, і в мороз. Із сивої давнини прийшло до нас повір’я: той, хто посадить барвінок на своєму обійсті, обов’язково буде щасливою людиною. їдучи в далеку подорож, українець завжди брав із собою пучечок чебрецю, щоб його гострий п’янкий аромат завжди нагадував про рідну оселю. Зараз ця рослина широко використовується для лікування шкіряних, простудних та багатьох інших хвороб.


Маяковського часто за інерцією ототожнюють з Радянською владою, СРСР. Але, на мою думку, такий Маяковський – то вже людина, яка зазнала краху. Писати, коли тобі диктують, можна лише екзаменаційні роботи, але не творчі. І все ж Маяковський – один із найцікавіших поетів не тільки своєї епохи.

Декларуючи відмову від культурної спадщини класиків, він добре знав класику й розумів її. Не випадково у його творах постійно зустрічаються загальнокультурні образи, літературні алюзії, що вказують саме на обізнаність зі світовою культурою.

Я сошью себе черые штаны

Н. Г. Чернишевський у своєму романі “Що робити?” незвичайний упор робить на розсудливому егоїзмі. Чому ж егоїзм розумний, розсудливий? На мій погляд тому, що в цьому романі ми вперше бачимо “новий підхід до проблеми”, “нових людей” Чернишевського, що створюють “нову” атмосферу. Автор думає, що “нові люди” бачать особисту “вигоду” у прагненні приносити користь іншим, їхня мораль – заперечувати й руйнувати офіційну мораль. Їхня мораль вивільняє творчі можливості людинолюбної персони. “Нові люди” не так болісно вирішують конфлікти сімейного й любовного характеру. У теорії раціонального егоїзму є безсумнівна привабливість і раціональне ядро. “Нові люди” уважають працю невід’ємною умовою людського життя, вони не грішать і не каються, їхній розум перебуває в абсолютній гармонії зі своїми почуттями, тому що ні почуття, ні розум їх не перекручені хронічною ворожістю людей


У романі П. Куліша «Чорна рада» розповідається про події 1663 року, відомі в історії України як часи Руїни. Багато гетьманів з’явилося після смерті Б. Хмельницького, кожний з яких прагнув запанувати на всій Україні по обидва боки Дніпра. І дуже важко було народові розібратися, хто з цих кандидатів дбає про свої вигоди, а хто турбується про долю України. На думку П. Куліша, народ помилився на Чорній раді, коли обрав собі гетьманом І. Брюховецького. Історія України могла б рухатися зовсім в іншому напрямку, якби Сомко переміг на тих виборах.


Слово «козак» означає «вільний воїн». Козаки були об’єднанням воїнів – селян. Вони жили в південних степах Росії й України біля більших рік – Дону й Дніпра

Дніпровські козаки були дуже знамениті. їхніми головними ворогами були татари. Воїни вибирали отамана – найкращого й самого мужнього бійця, і випливали за ним. А він був повинен звістки їх до перемоги. Козаки були волелюбними, сміливими й відмінними наїзниками. Многим їздовим трюкам вони вчилися у своїх ворогів...