Реферати з Правознавства — Безкоштовні реферати з Правознавства — Правознавство
 

Конституцією України 1996 р. передбачено двоінстанційність перевірки судових рішень за ініціативою сторін. Законом від 21 чер-вня 2001 р. до КПК було внесено зміни щодо нормативного ре-гулювання касаційного провадження.
Касаційне провадження — стадія кримінального процесу, у якій суд касаційної інстанції, а саме судова колегія в кримінальних справах та військова колегія Верховного Суду України, за подан-ням прокурора або скаргою інших учасників процесу переглядає не набуті законної сили вироки, ухвали і постанови апеляційного суду, постановлені ним як судом першої інстанції, вироки, ухвали і постанови міжобласного суду, вироки і постанови апеляційного суду, постановлені ним в апеляційному порядку, а також набуті законної сили вироки районного (міського), міжрайонного (окруж-ного) судів, військових судів гарнізонів та ухвали апеляційного суду, постановлені щодо цих вироків; з'ясовує об'єктивну істину і вирішує питання про законність, обґрунтованість і справедливість вироку суду, виправляє допущені помилки і порушення.

Розробка і здача проектів, іншої аналогічної документації замовнику службовою чи спеціально уповноваженою особою без обов’язкових інженерних систем захисту довкілля або введення (прийом) в експлуатацію споруд без такого захисту, якщо вони створили небезпеку тяжких технологічних аварій або екологічних катастроф, загибелі або масового захворювання населення або інших тяжких наслідків,—
карається позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років або обмеженням волі на той самий строк...

Вважаємо, що принципи земельного права також мають зв'язок з поняттями “принцип” та “принцип права”, що проявляється через співставлення їхніх ознак. На нашу думку, поняття “принципи земельного права” з притаманною їм сукупністю всіх ознак є способом трансформації основних принципів права на галузевому рівні (тобто на рівні земельного права), однак з урахуванням особливостей самої галузі.
Для цього слід проаналізувати основні підходи до розуміння принципів земельного права, обґрунтовані наукою земельного права. Зокрема, І. В. Павлов визначав принципи земельного права як обумовлені конституційними принципами специфічні вихідні положення земельного права, що випливають з особливостей земельних відносин [100, с.9]. Базуючись на цьому визначенні, можна констатувати такі ознаки принципів земельного права:
вони є основними засадами, вихідними положеннями в земельному праві;
вони випливають з конституційних принципів та специфічних особливостей земельних відносин. Однак, на нашу думку, тут варто також констатувати їх обумовленість не лише конституційними принципами та особливостями відносин, які вони регулюють, а й звертати увагу на їх обумовленість загальноосвітніми принципами. Тому в кінцевому варіанті можна констатувати таку їх ознаку як обумовленість загально соціальними, конституційними принципами та специфічними особливостями земельних відносин...

Виробниками фонограм визнаються будь-які фізичні або юридичні особи, які взяли на себе ініціативу і відповідальність за перший звуковий запис виконання або Інших звуків. Охороні підлягають будь-які фонограми, незалежно від їх мате-ріальної форми, якості запису, а також того, чи зафіксовано на фонограмі вико-нання створеного твору, що охороняється законом, або проведено запис різних звукових ефектів.
Права на фонограму породжує сам факт першої фіксації звуків за допомогою технічних засобів в якій-небудь матеріальній формі, що дає змогу здійснювати їх неодноразове сприйняття, відтворення або сповіщення незалежно від виконання виробником фонограми якої-небудь формальності. За відсутності доказу Іншого виготівником фонограми визнається та фізична або юридична особа, ім'я або най-менування якої позначено на цій фонограмі і (або) на вміщуючому її футлярі. За виробником фонограми визнаються лише майнові права.
Виробнику фонограми належать виняткові права на використання фонограми в будь-якій формі, включаючи право на винагороду за кожний вид її використан-ня. Виняткове право на використання фонограми означає право виконувати або дозволяти виконувати такі дії: відтворювати фонограму; переробляти або будь-яким іншим способом змінювати фонограму; розповсюджувати примірники фо-нограми, тобто продавати, здавати їх у тимчасове користування тощо; імпортува-ти примірники фонограми з метою розповсюдження, включаючи примірники, виготовлені з дозволу її виробника...

Технічне та юридичне забезпечення електронного підпису
Верховною Радою України прийнято Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22.05.2003 N 852-IV (далі - Закон). Відповідно до частини 1 статті 18 Закону він набирає чинності з 1 січня 2004 року.
Цей Закон визначає правовий статус електронного цифрового підпису (ЕЦП) та регулює відносини, що виникають при використанні електронного цифрового підпису.
Згідно зі статтею 1 Закону електронний підпис - дані в електронній формі, які додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язані та призначені для ідентифікації підписувача цих даних; електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Закон окреслює коло суб'єктів правових відносин у сфері послуг електронного цифрового підпису, його призначення та особливості застосування...

Підвищення рівня злочинності та посягання на законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб потребує швидкого і максимально повного поновлення потерпілих в їхніх правах. Закон намагається захистити їх шляхом наділення правами щодо відшкодування завданої злочином моральної та майнової шкоди через інститут цивільного позову в кримінальному процесі. Однак, зіставляючи ті права та гарантії їхньої реалізації, що дістають потерпілі за українськими законами та законами Сполучених Штатів Америки (далі – США), очевидно, що нинішнє правове становище потерпілих від злочину в Україні потребує значних нововведень, у чому і виявляється актуальність досліджуваної в цій статті теми.
Для комплексного розуміння правового статусу жертви злочину та його особливостей в США ми проаналізували як федеральне законодавство, так і законодавство окремих Штатів. На науковому рівні таке дослідження зроблено вперше, в чому й полягає новизна досліджуваної проблеми...

Підвищення рівня злочинності та посягання на законні права та інтереси фізичних і юридичних осіб потребує швидкого і максимально повного поновлення потерпілих в їхніх правах. Закон намагається захистити їх шляхом наділення правами щодо відшкодування завданої злочином моральної та майнової шкоди через інститут цивільного позову в кримінальному процесі. Однак, зіставляючи ті права та гарантії їхньої реалізації, що дістають потерпілі за українськими законами та законами Сполучених Штатів Америки (далі – США), очевидно, що нинішнє правове становище потерпілих від злочину в Україні потребує значних нововведень, у чому і виявляється актуальність досліджуваної в цій статті теми.
Для комплексного розуміння правового статусу жертви злочину та його особливостей в США ми проаналізували як федеральне законодавство, так і законодавство окремих Штатів. На науковому рівні таке дослідження зроблено вперше, в чому й полягає новизна досліджуваної проблеми.
Невелике відхилення в історію законотворення США в галузі захисту прав потерпілого показує, що на початку 1970-х років під тиском руху активістів за права жертви на федеральному рівні – Конгресу та Сенату США та на рівні місцевих Сенатів Штатів були прийняті "Закони про права жертв злочину". В такий спосіб була вирішена проблема уніфікації прав жертви, що, на нашу думку, справедливо звернуло увагу саме на потерпілого(ї) від злочину порівняно з обвинуваченим у бік збалансування їхніх ролей в кримінальному процесі. Закон наділив жертву злочину як учасника кримінального процесу конкретними "юридичними механізмами захисту та покращення своїх прав без погіршення Конституційних прав обвинуваченого", – як стверджує Ендрю Кармен [9].
Згодом проблемою правового статусу та захисту прав жертв злочину почали займатися такі науковці США, як Л. Бастіан, Р. Девіс, Л. Баріль, Л. Воіт, Р. Еліас та ін. [11, 12, 13, 14].
Отже, за законодавством США жертва злочину – це особа, якій прямо чи опосередковано завдано фізичну, моральну або майнову шкоду в результаті вчинення злочину. Правовий статус жертви становлять її права і обов’язки, які закріплюються в згаданих "Законах про права жертв злочину"...

Під час розслідування кримінальних справ трапляються непоодинокі випадки, коли свідки-очевидці чи інші особи, які залучаються в сферу кримінального судочинства, схильні до співпраці зі слідством, хочуть повідомити відповідну інформацію, проте відчувають деякі труднощі, пов’язані з її пригадуванням.
Йдеться про складні для відтворення в пам’яті обставини кримінальної справи, які сприймались свого часу потерпілим або свідком-очевидцем за несприятливих умов.
До таких умов передусім можна віднести відповідний стан особи в момент сприйняття нею інформації: неуважність, хворобливість, втому, переляк, алкогольне чи інше сп’яніння; швидкоплинність події; чинники протидії сприйняттю обстановки і обставин злочину та ін. Крім того деякі обставини події важко відтворювані, оскільки мисленні образи їх є ослабленими, знебарвленими або практично втратили інформаційний зміст внаслідок природного забування або амнезію, викликану травмуванням чи стресовим станом.
Обставини, що сприймались людиною за несприятливих умов, відображаються і фіксуються в її пам’яті лише незначною мірою і переважно на підсвідомому рівні. Сучасний рівень психолого-психотерапевтичних знань робить принципово можливим оживлення пам’яті, вичленування із неї і репродукування слабко вираженої інформації шляхом розмови з її носієм, приведеним до стану гіпнотичного сну [3; 11, с.18-27; 14, с.98-112; 17, с.12-15; 18; ]...

Конституція США, схвалена Філадельфійським конвентом 11 вересня 1787 року, вступила в силу 4 березня 1789 року, - перша конституція США як єдиної федеративної республіки, яка має повну міжнародну правосуб’єктність. Прийняття конституції єдиної держави, яка об’єднала тринадцять незалежних штатів на базі колишніх колоній, не було випадковим. Його обумовили реальні економічні, політичні, соціальні та ідеологічні потреби епохи.
Під республіканською формою “батьки-засновники” розуміли виборний відповідальний уряд, котрий змінюється у встановлені строки. А державне правління базується на договорі народу з цим урядом. У відповідності зі схемою розподілу влад закріплювалося три носія державної влади - конгрес, президент і Верховний суд - і їх взаємодія у формі “стримувань і противаг”. Така система, за задумом авторів, могла запобігти концентрації влади в руках одного з них.
Влада конгреса обмежувалась переліком повноважень у статті I; чіткий перелік повноважень президента у статті II. Юрисдикція федеральних судів обмежена колом справ, окресленим в статті III. Розподіл влад один із найстаріших політико-правових принципів, котрий був прийнятий американцями-колоністами від англійців, а потім збагачений французькою політичною думкою і власним досвідом і традиціями. Американський історик Г. Аптекер писав: “Розподіл законодавчої, виконавчої і судової сфер державного управління перешкоджає зосередженню влади і тим самим не допускає росту теранії” Аптекер Г. “Американская революция 1763 - 1783” М. 62, ст. 294...

Виготовлення з метою збуту, збут або використання завідомо підроблених знаків поштової оплати, марко-ваної продукції, міжнародних купонів для відповіді, посвідчень особи для міжнародного поштового обміну, відбитків маркувальних машин, а також квитків заліз-ничного, водного, повітряного або автомобільного транс-порту та інших проїзних документів і документів на перевезення вантажу —
караються штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або обмеженням волі на строк до трьох років.

1. Об'єкт злочину — порядок оплати внутрішніх і міжнародних поштових і транспортних послуг, який забезпечує фінансові інтереси держави, інших перевізників, права і законні інтереси споживачів.
2. Предметом злочину є: 1) знаки поштової оплати; 2) маркована продукція; 3) міжнародні купони для відповіді; 4) посвідчення особи для міжнародного поштового обміну; 5) відбитки маркувальних машин; 6) квитки залізничного, водного, повітряного або автомобільного транспорту, інші проїзні документи і документи на перевезення вантажу.